Найпоширенішою формою групової роботи з батьками є батьківські збори.

Батьківські збори проводяться один раз на місяць або чверть, залежно від особливостей класу, віку учнів, контингенту батьків. Якщо більшість батьків класу вже мають старших дітей, їм уже не треба розтлумачувати практику та теорію поведінки з дитиною-школярем.

Якщо батьки — переважно люди молоді, то для набуття власного батьківського педагогічного досвіду їм необхідно зустрічатися і з педагогами, і з фахівцями набагато частіше.

Важливо заздалегідь повідомити батьків про терміни проведення батьківських зборів, уже під час першої зустрічі ознайомити їх з розкладом спільних заходів на навчальний рік. Така передбачливість педагогів дуже дисциплінує батьків і дає зрозуміти, що школа цілеспрямовано опікується проблемами родини й приділяє співпраці з нею велику увагу.

Упродовж навчального року класному керівникові треба провести чотири обов'язкових батьківських зборів. На жаль, практика свідчить про те, що зборів на одні чи двоє буває більше: все залежить від конкретних проблем, які вимагають додаткових зборів.

Перші батьківські збори, як правило, є організаційними й проводяться наприкінці серпня — на початку вересня.

Наступні декілька є тематичними зборами: потреби батьків, класного керівника, школи, актуальність обговорюваних тем.

Останні збори року є підсумковими та проводяться наприкінці навчального року в травні.

За змістом батьківські збори можуть бути поточними, тематичними або
підсумковими.

Поточні батьківські збори — це збори з традиційним порядком денним: результати чверті, проведених заходів, свят і походів.

Тематичні батьківські збори — це збори, присвячені актуальній темі, в обговоренні якої зацікавлена більшість батьків класу. Тематичні батьківські збори зазвичай мають просвітницький характер і спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання дітей.

Підсумкові батьківські збори — це збори, метою яких є підбиття результатів розвитку дитячого колективу за певний час. Під час таких зборів батьки мають можливість оцінити досягнення всіх учнів, власної дитини, порівняти колишні досягнення з найновішими. Залежно від теми га мети, підсумкові батьківські збори можна проводити в будь-якій формі: це можуть бути урочисті свята, багаття, походи, збори.

Але якими б не були за змістом батьківські збори, вони все одно вимагають ретельної підготовки: їхня ефективність пропорційна ретельності планування, продуманості сценарію, який педагог розробляє або самотужки, або з допомогою батьківського комітету класу й учнів. Має сенс підготувати до кожних батьківських зборів діагностичний або статистичний матеріал, пов'язаний із вивченням окремих аспектів життя учнів класу: корисність зборів для батьків полягає в отриманні особливо актуальної для них саме на цей час інформації. Тому батьківські збори доцільно урізноманітнити такими рубриками, які згодом можуть стати традиційними: «Історія виховання дітей у родині», «Видатні педагоги світу», «Традиції виховання народів світу», «Крилаті фрази про виховання», «Абетка виховання дітей у родині», «Радимо прочитати», «Книжкова полиця батьків», «Обговоріть разом із дитиною», «Скринька мудрості», «Творча майстерня родини» та ін.

Ці та інші рубрики дозволять зробити батьківські збори незвичайними, їх рейтинг зміниться на краще, сприятиме більш тісним взаєминам у ланцюжку «вчитель — учень — батьки».

Значну увагу класному керівникові слід приділити формуванню традицій проведення батьківських зборів: це дозволить викликати в батьків інтерес до зборів, відповідальність і потребу брати участь у справах класного колективу.

Які з традицій батьківських зборів є значущими й ефективними? Наприклад, традиція заохочення активних батьків здійснюється в різних формах: чи то нагородження грамотами, дипломами, сувенірами, зробленими руками учнів, чи то концертна програма, випущені іменні вітальні стіннівки або медалі.

Велике значення для усіх членів родини мають листи подяки, які класний керівник надсилає як учневі додому, так і його батькам на роботу. Великим стимулом для дитини може стати лист подяки, отриманий сім'єю у день народження дитини.

Незмінною темою батьківських зборів можуть стати й певні ритуали. Наприклад, ритуал, умовно названий «Чарівною скринькою», який полягає в написанні дітьми до кожних батьківських зборів листів. Такий ритуал можна започаткувати вже з першого класу У своїх листах діти можуть розповісти про те, що їм часом важко сказати вголос.

Якщо такий ритуал вкорінюється, батьки з нетерпінням чекають на нього. Іноді традиція написання один одному листів стає ще й сімейною, про що батьки із задоволенням розповідають і дякують за таку нову можливість спілкування.

Для класного керівника дуже важливою є думка батьків про проведені збори. Доречно вводити до сценарію батьківських зборів елементи рефлексії (усний або письмовий аналіз батьками результатів зборів, колажу або стіннівки), тому що ретельно підготовлені, змістовні, не стандартні за формою й актуальні за значенням батьківські збори дійсно можуть перевернути свідомість тат і мам, розбудити в них величезний виховний потенціал і бажання допомогти своїй дитині стати щасливою. Щоправда, існують ще дві умови ефективності батьківських зборів: потреба в них дорослих та авторитетність педагога в очах батьків.

Індивідуальна робота з батьками

Чи не найпровіднішу роль у роботі класного керівника відіграє індивідуальна робота з батьками, формами якої можуть бути індивідуальні консультації, бесіди, відвідування вдома.

Індивідуальні консультації проводяться за ініціативи батьків або класного керівника. Приводом для запрошення батьків на консультацію можуть стати результати спостережень педагога за дитиною, проблеми в спілкуванні дитини з однолітками або педагогами, конфліктні ситуації. Під час підготовки та проведення індивідуальної роботи з родиною існують певні етичні правила спілкування з батьками. Необхідно заздалегідь обговорити можливість проведення такої консультації. Батьків слід запрошувати на консультацію доброзичливо та спокійно. Час консультації або бесіди має бути чітко обговорено. Батьки не повинні чекати своєї долі під дверима. Бажано, аби на зустрічі були присутні обидва з батьків. Мету консультації, її актуальність треба чітко сформулювати. Батькам бажано надати можливість повною мірою висловитися щодо обговорюваної проблеми. Усі аргументи батьків «за» і «проти» треба уважно вислухати. За необхідності в ході консультації можна організувати зустріч з фахівцями. Результатом консультації повинні стати чіткі рекомендації та пропозиції з обговорюваної проблеми.

Відвідування дитини вдома

Насправді, відвідування дитини вдома — найостанніший захід. Не всі батьки готові до того, щоб класний керівник турбував їх удома, однак якщо спільне шкільне життя ледве починається, слушний час вчитися бути разом. Викладач може прийти не тільки перевірити куточок школяра, але й привітати з днем народження, відвідати хвору дитину разом з її однокласниками, за потреби допомогти в хатній роботі. Застосовувати такі прийоми можна тільки тоді, коли вони викликані певними обставинами в житті учня. Проте останнім часом ми подекуди спостерігаємо ситуації насильства по відношенню до дитини. Діти в таких родинах почуваються вигнанцями, і при цьому далеко не завжди школа й класний керівник знають правду про родинні обставини. Якщо батьківському комітетові відомо про проблемні ситуації в родинах учнів класу, слід відвідувати такі сім'ї не кидаючи їх напризволяще.

На старшому ступені навчання неабиякою підтримкою в організації виховання учнів є консультації для батьків. Кожну консультацію або бесід класний керівник повинен ретельно аналізувати. Результати відвідуванні вдома, консультацій фіксуються в щоденнику класного керівника і є керівництвом до дії на наступних зустрічах з родиною.

Батьківський комітет класу

Велику роль у співпраці батьків учнів і класного керівника відіграє батьківський комітет класу. Від злагодженості та відповідальності роботі цього комітету залежить атмосфера класного колективу, взаємини батьків один з одним, спілкування дорослих і дітей.

Добре організований батьківський комітет може виконувати в клас різні функції, однією з яких є допомога в організації навчально-виховного процесу: наприклад, організація конкурсів на кращий щоденник, зошит, рейдів-перевірок дбайливого ставлення учнів до свого портфеля , підручників чи письмового приладдя.

Особливе значення має участь батьківського комітету в днях відкрити; дверей класу та днях самоврядування.

Ще одна важлива функція батьківського комітету класу — допомога класному керівникові в позакласній роботі. Насамперед — організація та проведення батьківських уроків у класі, тобто надання можливості для творчості, імпровізації кожній родині. Під час батьківського уроку діти знайомляться із захопленнями конкретної сім'ї, дізнаються про цікаві традиції та звичаї, розширюють свій кругозір.

Крім таких уроків, батьківський комітет може допомогти класному керівникові в організації свят, екскурсій і поїздок.. Допомога батьківського комітету в розв'язанні проблем із відвідуванням театрів, музеїв, виставок є досить значною, усі ці заходи цікаві не лише дітям, але й самим батькам побачити свою дитину в незвичній обстановці, проаналізувати її поведінку ставлення до того, що відбувається, просто поспілкуватися зі своєю дитиною та іншими дітьми.

Багато чого може зробити батьківський комітет для розв'язання господарсько-побутових питань класу: ремонт кабінету, меблів, харчування дітей у шкільній їдальні, дотримання санітарно-гігієнічних і профілактичних норм — це й багато чого іншого може перебувати в компетенції батьківського комітету.

За певних обставин батьківський комітет має не лише право, але й обов'язок взяти участь у роботі школи з проблемними родинами: це і відвідування учнів удома, і профілактичні бесіди, і захист прав учнів у різних інстанціях.

Батьківський комітет обирається загальними зборами батьків з урахуванням пропозиції класного керівника та за ініціативи самих батьків.

Термін повноважень батьківського комітету — один рік, але за нагальної необхідності його може бути переобрано позачергово або подовжено його повноваження. Починаючи роботу із класом, класному керівникові слід попередити батьків про щорічне оновлення членства в батьківському комітеті. Треба наголосити також на тому, що робота в батьківському комітеті кожного з батьків дозволить усвідомити проблеми класного керівництва та активно брати участь у їх розв'язанні.

Зазвичай обов'язки в батьківському комітеті розподіляються між його головою, заступниками, які відповідають за окремі ділянки роботи, і скарбником.

Голова батьківського комітету організовує його загальну діяльність, разом із заступниками складає план роботи, допомагає класному керівникові під час підготовки та проведення батьківських зборів, представляє колектив батьків класу в батьківському комітеті школи.

За необхідності захисту прав учнів класу в правових структурах голова бере участь у них або у відвідуваннях проблемних родин, а також допомагає розв'язувати конфлікти в дитячому колективі. Заступник голови батьківського комітету, відповідальний за результативність навчальної діяльності учнів класу, організовує участь батьків у шкільному житті дітей: відвідування уроків, днів творчості в класі та школі. Він допомагає класному керівникові придбати необхідні навчальні; посібники; обдарованим учням — у пошуку спонсорів для організації олімпіад, конкурсів і фестивалів.

Заступник голови батьківського комітету, який керує позакласною діяльністю за участю батьків, виконує різноманітну роботу. До його компетенції входить: залучення батьків до організації занять гуртків, секцій, батьківських уроків; організація спільних свят, походів, екскурсій, поїздок, розважальних заходів.

Заступник голови батьківського комітету, відповідальний за господарську роботу в класі, організовує допомогу батьків у ремонті та оформленні класного кабінету, в придбанні предметів, необхідних для класного колективу

До обов'язків скарбника входить збирання коштів на потреби класу, складання кошторису витрат та звітності перед батьківськими зборами. Якщо в цьому є потреба, він виділяє з бюджету батьківського комітету кошти для заохочення учнів у межах програми «Обдаровані діти» або на видавничу діяльність (дитячий журнал класу, книжки-малята, написані учнями та їхніми батьками, ксерокопіювання необхідних наочних посібників).

Засідання батьківського комітету відбуваються два-три рази на чверть, однак за певних умов зустрічі можуть бути частішими.

Документами, що регламентують діяльність батьківського комітету, є протоколи його засідань, положення про батьківський комітет школи, план роботи батьківського комітету на навчальний рік або півріччя та графік засідань.

Орієнтовне положення про батьківський комітет класу

Батьківський комітет класу — це об'єднання батьків, діяльність якого спрямоване на всебічне сприяння педагогічному колективові вчителів які працюють із класом, класному керівникові, співпраці родини та школи на користь учнів класу.

Батьківський комітет обирається на батьківських зборах на початку навчального року терміном на один навчальний рік.

До батьківського комітету класу можуть бути обрані батьки будь-якого учня класу за їхнім бажанням або згідно з пропозицією більшості учасників батьківських зборів.

Голова батьківського комітету обирається з числа членів батьківського комітету на першому засіданні.

Про свою діяльність батьківський комітет звітує перед батьківським! зборами.

Збори батьків мають право вимагати від батьківського комітету поза чергового звітування, якщо існують підстави для сумнівів у діях останнього.

Батьківський комітет класу бере участь у засіданнях ради школи шкільних конференціях, зустрічах батьківських комітетів класів з шкільною адміністрацією.

Засідання батьківського комітету класу відбуваються три-чотири рази за навчальну чверть. Ухвалені рішення фіксуються в протоколі, які зберігається в голови батьківського комітету.

Положення про батьківський комітет класу приймається на засіданні батьківського комітету школи або на засіданні ради школи.

Батьківський комітет класу зобов'язаний:

допомагати класному керівникові в налагодженні контакту з колективом батьків; залучати батьків до спільної діяльності з дітьми;

впливати на формування культури батьківського спілкування;

за необхідності бути посередником між родиною, школою, громадськими організаціями;

стимулювати ініціативність і відповідальність у вихованні підростаючого покоління;

висувати пропозиції щодо поліпшення освітньо-виховного процесу в школі;

дотримуватися етичних норм у спілкуванні з педагогами, учнями та батьками школярів.

Батьківський комітет має право:

брати активну участь в організації освітньо-виховного процесу класу; допомагати класному керівникові та школі в придбанні підручників і посібників

разом із класним керівником відвідувати учнів удома;

бути присутнім на уроках і позакласних заходах;

висловлювати свій погляд на проведення класних заходів;

разом із класним керівником впливати на безвідповідальних батьків;

проводити бесіди з проблемними учнями;

підтримувати тісний контакт із правоохоронними органами та громадськими організаціями з метою захисту прав та інтересів дитини і родини, за необхідності залучати фахівців різних галузей для розв'язання проблем сімейного виховання.

Чітка та злагоджена робота батьківського комітету класу приносить неабияку користь. Школярі завжди раді тому, що їхні батьки присутні на уроках і позакласних заходах, спільних святах і походах, пишаються участю батьків у житті класу. Слід відзначити, що активна участь в класному житті батьківського комітету та батьків стимулює працездатність також і класного керівника.

Багато шкіл мають традицію проведення своєрідних творчих звітів про спільну діяльність батьківського комітету й класного колективу. Такі зустрічі проводяться наприкінці навчального року і є своєрідним підбиттям підсумків річної роботи. За формою звіти можуть відрізнятися: фільм про життя класу, КВК, фестиваль тощо. Головне — батьки та діти разом, дорослі наочно переконуються в досягненнях дітей за рік і радіють успіхам один одного.

Підготовка та проведення батьківських зборів у школі

Батьківські збори класу — це ефективна форма взаємодії батьків усього класу та класного керівника. Але часто можна спостерігати присутність на батьківських зборах п'ятьох-шістьох батьків із тривожно-відсутнім поглядом, які приречено чекають на свою долю, а педагог із задоволенням констатує негативні факти з життя дитячого колективу. Це призводить до того, що вже з початкової школи в батьків формується почуття тривожного очікування батьківських зборів, а на середньому ступені навчання батьки просто перестають відвідувати їх.

Як зробити збори цікавими й корисними для батьків, пізнавальними та просвітницькими? Цього можна досягти в разі, якщо із самого початку роботи з класом педагог формуватиме традиції проведення батьківських зборів.

Традиції підготовки та проведення батьківських зборів можуть урізноманітнюватися. Вони мають сприяти формуванню культури бути батьками, розвивати інтерес до проблем педагогіки та психології, надавати допомогу в подоланні різних проблем у вихованні власних дітей.

Доброю традицією батьківських зборів у школі є оформлення індивідуальних запрошень татам і мамам для участі в батьківських зборах. Запрошення можуть бути оформлені як поліграфічним способом, так і руками учнів, але завжди – за допомоги батьківського комітету. Головна мета таких запрошень на батьківські збори – завчасне повідомлення про них.

У запрошенні завжди повністю вказуються ім'я та по батькові обох батьків, день і година проведення зборів, тема, орієнтовні часові межі, контактний номер телефону, за яким можна одержати додаткову інформацію. Прочитавши ці рядки, хтось може сказати, що підготовка такого запрошення забере багато часу, однак саме такий підхід до організації, роботи з батьками допоможе сформувати повагу до професійної діяльності педагога, підкреслить значущість зустрічей учителів із батьками, стимулюватиме інтерес до школи та культуру батьківської взаємодії як один з одним, так і зі школою.

Такі запрошення можна щорічно збирати в архіві класу і прикрашати будь-яке свято, особливо фінал навчального року або свято закінчення школи.

Ще однією традицією батьківських зборів є ведення батьківських щоденників. Батьківський щоденник — це звичайний зошит, в якому батьки ведуть записи від першої зустрічі з класним керівником. Цей щоденник містить-висновки після батьківських зборів, побажання вчителям-предметникам і рекомендації класному керівникові щодо організації спілкування з їхньою дитиною. Батьки ведуть щоденник із великим задоволенням, якщо класний керівник пояснив їм важливість і значення для своєї роботи батьківських рекомендацій.

На першій сторінці щоденника батьки фіксують зріст і вагу своєї дитини під час вступу до першого класу; її інтереси і захоплення, улюблені книжки, пісеньки; позитивні та негативні якості характеру; улюблені ігри та промовки протягом навчання в різних класах.

Друга сторінка щоденника присвячена міркуванням батьків про майбутнє своєї дитини: якою вони хочуть її бачити, що прагнуть у ній розвинути, що хочуть їй побажати. Тут же батьки вказують прізвища людей, найбільш авторитетних і значущих у житті дитини. Іноді ці відомості допомагають розв'язати багато проблем, з якими доводиться стикатися, класному керівникові під час виховання дітей.

Наступні сторінки батьківського щоденника можуть бути присвячені змісту батьківських зборів: наприклад, сторінки «Народна мудрість про виховання», «Абетка педагогіки» та ін. Цілком доречно і необхідно знайомити батьків з виховними методиками на прикладах художньої літератури, відомих історичних і літературних персонажів. Абетка педагогіки — це робота з батьками над їх педагогічним і психологічним словником: що означає той чи інший термін, назва або поняття — усе це можна успішно аналізувати на батьківських зборах.

Обов'язкова сторінка кожного батьківського щоденника і батьківських зборів — сторінка радощів, її готує до кожних батьківських зборів для батьків класний керівник. На цій сторінці педагог фіксує досягнення дитини у навчанні та вихованні. Кожні батьківські збори починаються з того, що батьки одержують сторінку радощів, вкладають її у щоденник і працюють з нею упродовж усіх батьківських зборів. Класний керівник нагадує батькам уважно прочитати записи на сторінці радощів та поставити свої запитання під час зборів або після них.

Сторінка радощів допомагає батькам більше довідатися про ідеї дитини, звертає увагу родини на ті моменти, які батьки, можливо дещо занедбали через зайнятість або неуважність, фіксує досягнення дитини, яке формуються в родині та знаходять прояв у дитячому колективі.

Ведення батьківського щоденника допомагає бачити позитивний бік батьківської позиції, розвиває їхню інтуїцію і спостережливість. Через багато років такий батьківський щоденник може стати сімейною реліквією і довго ще служитиме в родині своєрідним педагогічним посібником з виховання дітей.

Цікавою традицією батьківських зборів може стати рубрика «Зелена лампа». З допомогою цієї рубрики легко програвати будь-які проблемні ситуації з життя класу, школи й окремих учнів. Імена учнів не називаються, ситуації трохи змінюються, батькам пропонується знайти оптимальний варіант розв'язання складної життєвої проблеми.

Традиції батьківських зборів можуть урізноманітнюватися, але головні в них — формувати культуру людського спілкування, створення сприятливої атмосфери для відвертої розмови, про свої радощі й туги за умови доброзичливості та підтримки співрозмовників. Така атмосферу не з'явиться на порожньому місці. Класному керівникові доведеться вчити цьому батьківський колектив на власному прикладі.

Разом із класним керівником батьківський комітет готує традиційні привітання батькам учнів до урочистих дат і вручає їх на батьківських зборах або надсилає поштою. Доречно, наприклад, привітати батьків з досягненнями у їхній кар'єрі: це не тільки приємна несподіванка, але й формування переконання в тому, що поруч з їхньою дитиною знаходиться небайдужий дорослий.

Доцільно започаткувати традицію рефлексії батьківських зборів. На завершення зборів батьки оцінюють їх значення, актуальність, корисність не тільки взагалі, але й для себе особисто. Рефлексія зборів може проходити в різних формах: це висловлювання батьків, видання «блискавки» оформлення колажу, інтерв'ю тощо.

Підсумкові батьківські збори можуть закінчуватися по-різному. Традиційними стають фотографії на пам'ять усіх батьків, нагородження батьків-активістів і помічників класного керівника і школи, створення класної книги пошани, до якої щорічно урочисто записуються прізвище батьків, без допомоги яких життя в класі було б нудним і нецікавим.

Усі наведені вище традиції батьківських зборів приживуться тільки тоді, коли в них зацікавлені дорослі. А їхня зацікавленість, у свою чергу пропорційна зацікавленості педагога.

До щоденника класного керівника

Батьківські збори повинні просвіщати батьків, а не констатувати помилки й невдачі дітей у навчанні.

Тема зборів має враховувати вікові особливості дітей.

Тема зборів має бути актуальною.

Збори мають носити як теоретичний, так і практичний характер: аналіз ситуацій, тренінги, дискусії тощо.

Збори не повинні обмежуватися обговоренням і осудом особистостей учнів.

Класний керівник повинен не моралізувати, а спілкуватися з батьками, давати їм можливість висловлювати свою думку під час батьківських зборів, а не після них.

Батьківські збори не повинні тривати довго: головним у їхньому змісті є чіткість, лаконічність, системність.

Кожні батьківські збори мають надавати батькам корисну інформацію, яку можна використати для користі дитини (нові гуртки і секції в школі, клуби, дитячі громадські об'єднання й організації, служби 808 тощо).

У ході зборів класному керівникові слід зважати на присутність батьків, з'ясовувати причини відсутності окремих батьків.

Якщо класного керівника заздалегідь повідомлено про відсутність батьків на зборах, йому відразу треба призначити з ними час та дату індивідуальної зустрічі.

Готуючись до батьківських зборів, класному керівникові слід складати їх програму і перелік питань для обговорення. Це допоможе уникнути зайвих питань з боку батьків і заощадить час зборів для висвітлення більш важливих тем.

Поточними питаннями батьківських зборів можуть бути:

· зовнішній вигляд учнів, родинні традиції дотримання санітарно-гігієнічних норм;

· харчування учнів;

· надання матеріальної допомоги учням класу з незаможних родин;

· організація скарбнички класу;

· функціонування гуртків і секцій та відвідування їх учнями;

· ставлення батьків до пропусків уроків учнями з поважної причини чи без неї;

· стан ведення учнями зошитів і щоденників;стан шкільних підручників;

· ставлення батьків до участі дітей у позакласних заходах.

Приклад батьків у вихованні дітей

Схильність до наслідування — невід'ємна риса людської природи, яка особливо сильною є у дітей шкільного віку. Діти бездоказово, вбачаючи в батьках захист, опору, поважаючи їх досвід, знання, уміння, щиро прагнуть у всьому бути схожими на старших, наслідують їх поведінку, розмови, звички, не вникаючи в суть явищ.

Підлітки вже не сліпо копіюють дорослих, їх наслідування стає вибірковим: наслідують вони лише те, що їм здається гідним цього. Приклад батьків для підлітка має вагу в тому випадку, коли батько та мати авторитетні в його очах. Як же батькам досягти того, щоб їх авторитет був беззаперечним, а отже, і приклад був гідним наслідування їх дитиною-підлітком?

За народною педагогікою, родинне виховання матиме плідні наслідки тоді, коли в сім'ї прикладом для наслідування являються найперші вихователі дитини - батько і мати. Це стосується насамперед головної місії батьків—виховання дитини. Народ підмічає, що повноцінне виховання дітей відбувається лише в щасливих сім'ях, де першоосновою шлюбу є мотиви високоморального порядку - любов, повага, вірність, взаємодопомога подружжя. Доброзичливі стосунки між батьками та їхнє гуманне ставлення до дітей та найстарших у родині - дідуся і бабусі - є найпершою запорукою становлення батьківського авторитету. Лише такий сімейний устрій породжує почуття довіри дітей до старших, усвідомлення того, що батьки воліють передати дітям у спадок все найцінніше з того, що мають самі: знання, досвід, мудрість життя. Лише в благодатній атмосфері злагоди й любові зростають такі високоморальні якості, як порядність, щирість, доброзичливість, працелюбність, шана до старших тощо. І навпаки, відсутність любові, духовної єдності, довір'я і взаємоповаги між батьком і матір'ю ведуть до чвар, конфліктів. Все це травмує дитячі душі.

Для дитини важливо, щоб її любили, їй важлива увага. їй не потрібно багато, іноді декілька хвилин, і вона буде почувати, що потрібна, що її люблять, що важлива для своїх батьків. Відомий такий факт: без фізичного і емоціонального контакту з особистість дитини не формується. Доведено багаточисельними дослідженнями, що такі діти стають фізично і розумово відсталими.

Дитина дорослішає і розвивається, але протягом всього періоду розвитку їй необхідна любов і ласка, розуміння її почуттів.

Демонструйте дитині свою любов до неї? Покажіть, що ви намагаєтесь зрозуміти свою дитину і її вчинки.

Проявляйте терпіння, адже ніхто не говорив, що це буде легко.

Пояснюйте свої вчинки і почуття.

- Намагайтесь запропонувати їй самій що-небудь зробити для вас, навіть якщо після цього вам доведеться відмивати кухню чи робити генеральне прибирання.

- Не забувайте хвалити дитину і її. Цей емоціональний контакт, необхідний для її розвитку і росту.

- Будьте чесні з нею, намагайтесь не обдурювати навіть у дрібницях. Це не дозволить дітям ставати брехунами відносно себе і вас.

- Спонукайте дитину думати про те, що вона хоче, про що мріє.

- Запитуйте її, як ви разом можете досягнути її мрії або сповнення бажань. Ви допоможете дитині повірити, що мрії здійсненні, і вона може їх здійснити, якщо захоче.

- Головне орієнтувати дитину на те, щоб мрії були реальними.

- Робіть щось разом із нею. Це об'єднає вас і допоможе домогтися довіри і тісного контакту.

Запитайте себе: виконання яких норм чекаєте Ви від вашої дитини? Чи відповідаєте Ви цим нормам? За що виступає Ваша сім'я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних думках? Чи хочете Ви, щоб Ваші діти були такими? Чи Ви маєте у вашій сім'ї високі норми, живете самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють вони, що людям, які належать до цієї сім'ї, необхідно відповідати Вашим вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?

Якщо люди в своїх діях і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком на накопичення матеріальних благ і взагалі забудуть про свою душу, якій необхідна Доброта, Милосердя, Любов - ці загальнолюдські цінності, ми" просто задихнемося від злоби, агресії і власної жорстокості! Тому, незважаючи на складності в нашому житті, економічні негаразди, виховуйте наскільки можете своїх дітей в атмосфері любові, милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності. І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною, з неправильними орієнтирами. Якщо ми відмовимося від любові, доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.

Якщо батьки не поважають один одного, то як вони можуть сподіватися, щоб їх дитина навчалася поваги? Якщо дитина ні від батька, ні від матері не бачить покірності, лагідності, - то як вона буде підкорятися батькам? Дитина може подумати, що все, що роблять батьки, правильно, навіть якщо їх вчинки проявляють недосконалість і є неправильними.

Часто дорослі не хочуть приймати подарунки від дітей, помилково думаючи, що залишати дітям подарунки, які вони хотіли б віддати, є ознакою любові. Ось як один чоловік розповідає:

- Я завжди відмовлявся, коли дитина пропонувала мені свої цукерки. Я вважав, що з моєї сторони було б люб'язно не приймати того, що мій син так дуже любив. Але коли я відмовлявся і давав йому можливість залишати все собі, я не бачив очікуваної

радості у дитини. Тоді я зрозумів, що я відхиляв його щедрість, відхиляв його подарунки, відхиляв його самого. Після цього я завжди приймав такі подарунки, щоб дати йому зрозуміти, яка це радість - готовність віддавати.

Чоловік переглянув свою поведінку, він зрозумів душу свого сина.

Якщо правильне повчання супроводжується вдалим прикладом, то діти можуть навчитися любити і бути щедрими. Вони можуть також учитися вибачатися, коли це доречно. Один батько розповідав: "Коли я по відношенню до дітей роблю помилку, я їм признаюсь. Я пояснюю їм коротко, чому я зробив цю помилку і що я був не правий. Це полегшує їм признаватися в своїх помилках, знаючи, що я сам недосконалий і зрозумію їх".

Діти люблять знати, на що вони можуть розраховувати, і коли батьки справедливо, але рішуче наказують їх за погані вчинки, у дітей виникає почуття постійності і захисту.

З боку батьків вимагається рішучість залишатися твердими, коли дитина просто не хоче слухатися батьківського наказу. Деякі батьки в таких випадках вступають в переговори з дитиною і вдаються до підкупу, щоб дитина зробила те, чого вони вимагали. Це неправильно. Тільки якщо Ви наполягаєте на своїх правилах і наказах, Ви можете ждати, що ваші діти "нав'язали їх" на своє серце.

Батько являється прикладом у родині має особливе значення, оскільки діти, зокрема сини, намагаються "робити з нього життя". Це стосується не лише навичок працелюбності. У дитячій свідомості віддзеркалюються також ставлення батька до матері, дітей, старших у сім'ї, інших людей. Нерідко дорослі діти переносять досвід батьківських сімей у власні родини, і добре, якщо він позитивний. У народній педагогіці це знайшло відображення в таких висловлюваннях: "які мама й татко, таке й ягнятко"; "яке волокно, таке й полотно"; "з кривого дерева крива й тінь" та ін. Батьки мають бути носіями багатьох позитивних моральних якостей.

Таким чином, батьки повинні бути найближче до дитини, цікавитися її справами, разом проводити вільні години. В сім'ї, де люблять бувати разом, де цінують дружні, довірливі стосунки з дитиною, які передбачають власну відповідальність дитини, авторитет батьків у безпеці, а приклад батька й матері має велику виховну силу.

За матеріалами: http://teacher.at.ua

Бесіда з батьками на тему:

ЧИ ПОТРІБНА МОБІЛКА В ШКОЛІ?

УЧИТЕЛЬ: Зараз важко собі уявити навіть першокласника без мобільного телефону. Світ дітей дзеркально відображає все те, що так чи інакше відбувається у світі дорослих. Ось чому тема "дитина і мобільний телефон" хвилює батьків.

ІГРАШКА ДОРОСЛИХ

У якому віці купувати дитині мобільний телефон? Відповідь на це запитання насамперед залежить від того, наскільки велика ваша потреба у будь-який час зв'язатися з сином чи донькою.

Другий визначальний момент - уміння дитини користуватися цим здобутком цивілізації. Тут не варто піддаватися рекламі й прикладу сусідських дітей, які вихваляються "крутими" моделями. Важливо з дитинства привчати малюка до того, що телефон - не іграшка. "Чарівна трубка" з її можливостями, (іграми^мелодіяш.. фотокамерою); не повинна закривати від дитини решту світу, бо розвиток підростаючої людини буде однобічним. Звичайно, вирішальна роль тут належить прикладу батьків, тому будьте уважні, слідкуйте за собою!

Сучасні діти досить швидко освоюють технічні інновації, однак навряд чи доречно купувати телефон дитині до 6-7 років. З іншого боку, купівля телефону може стимулювати малюка до засвоєння абетки, щоб вміти орієнтуватися в меню телефону й надсилати 5М5.

Якщо ви вже придбали своєму синові чи доньці мобільний телефон, то варто серйозно поговорити про культуру його використання.

По-перше, апарат повинен бути в такому місці, щоб дзвінок було чути, а не лежати серед іграшок. Одночасно не варто вішати його на шию, де він може сковувати рухи дитини і вдарятися.

По-друге, скажіть малюку про те, що важливо користуватися телефоном у міру необхідності, а не тоді, коли нема чим зайнятися.

По-третє, необхідно слідкувати за тим, щоб апарат був заряджений і не підвів у відповідальний момент.

Обговоріть з дитиною суму, яку ви можете виділити на оплату телефону на місяць. Привчіть дитину вкладатися в цю суму, бо в іншому разі гроші будуть “ випаровувутися”.

ПОРТФЕЛЬ ДЗВЕНИТЬ

- -і

Чи давати молодшому школяру телефон до школи? Брати цінну річ завжди ризиковано хоча б тому, що дитина може покласти апарат на підвіконня чи лавочку і забути про нього. Другий момент -чи вміє малюк виключати телефон (чи хоча б звук) під час уроків і чи він пам'ятатиме про це. До речі, і вам варто запам'ятати розклад уроків і перерв, щоб не заважати навчальному процесу.

Крім того, подумайте ось про що: чи не буде телефон відволікати дитину від навчання? Відповіді на ці запитання ви знайдете лише методом проб і помилок. Але майте на увазі, у США, наприклад, школярі зберігають мобільні телефони в особистих шафках і ніколи не користуються ними на уроках.

Кожному хочеться, щоб його дитина була най-най'най... і при цьому залишатися для неї най-най-най... матір'ю чи батьком. Молоді батьки дивуються: як-то їхні тато з мамою все знали і вміли, щоб виховати нас такими? Виявляється, є істини, перевірені життям. їх зовсім небагато, вони нескладні, але допомагають ростити малят, учити їх доброму, вічному. Хочете переконатися? Будь ласка...

Перестаньте при дітях скаржитися на життя, не варто й часто розповідати й про сумне та погане.

Припиніть без кінця повторювати, шо у вас немає грошей. Такі розмови компрометують вас, ставлять під сумнів і вашу працю, і вашу професію.

Відмініть демократію в сім'ї. Не робіть доньку подругою і не записуйте сина в товариші. Друзів у ваших дітей є чимало і ще багато буде, а ось тато з мамою - єдині.

Будьте послідовними в своїх обмеженнях і заборонах, їх відсутність зовсім не означає свободу в стосунках між членами родини. Це, скоріше, показник вашої слабкості. І малюк, і підліток повинні чітко знати різницюміж "можна" і "не можна*.

Зазакрийте на замок овос особисте життя зід дітей, ім зовсім не обов'язково знати, що мама ревнує тата (чи навпаки), чому вони сваряться. Прозорість сімейного життя - не показник щирості й довіри, а, скоріше, ваше нехлюйство.

Тримайте дистанцію і не запобігайте перед своїми дорослими дітьми. Якщо у цей момент вони віддалилися від вас і ніби зовсім не цікавляться ні вашою думкою, ні вашим життям, - це не назавжди. Думаєте, вони забули, що понад усі скарби в світі потрібні і сьогодні, і завжди тільки вам? Звичайно ж, ні! Цінуйте це!

Безпека життєдіяльності дітей під час літніх канікул

Чудова пора – літо! Тут і захоплюючі подорожі з рідними, і веселі ігри з друзями в таборах відпочинку. А ще – цікаві пригоди під час прогулянки або риболовлі, несподівані зустрічі. Відпочинок влітку завжди йде на користь, якщо не трапляється надзвичайних пригод. І всюди на відпочиваючих, за їхню необережність, чатує небезпека. Як не прикро, але саме під час літнього сезону у нещасних випадках гине велика кількість дітей і дорослих. Щоб відпочинок не приніс нам небажаних проблем ми маємо подбати про свою безпеку, причому заздалегідь.

Ось цілий комплекс правил безпеки під час літнього відпочинку:

1. Безпека дітей на воді.

Майже всі дитячі оздоровчі табори розміщені біля водойм (море, озеро, річка, штучні водойми), тому що відпочинок біля води приємний та корисний. На жаль, не всі діти вміють плавати та дотримуються правил поведінки на воді. Діти повинні чітко усвідомити, що робити і як надати першу допомогу при виникненні надзвичайної ситуації.

Чого не слід робити:

- запливати за огороджувальні буї та купатися без нагляду;

- залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети та стрибати у воду з них, або де невідомі глибина та стан дна;

- організовувати у воді ігри, пов'язані із пірнанням та захватом тих, хто купається та подавати обманні сигнали тривоги заради жарту;

- забруднювати і засмічувати водойми та територію пляжів;

- використовувати для плавання автомобільні камери, надувні матраци, лежаки, дошки;

використовувати моторні, вітрильні, веслові човни, інші гребні і моторні плавзасоби, водні велосипеди, швидкісні моторні плавзасоби, водні мотоцикли у зонах пляжів, у громадських місцях купання при відсутності буйкового огородження пляжної зони.

Що слід робити:

Коли вже трапилося лихо і хтось тоне - слід швидко витягнути потерпілого з води. Але робити це слід лише в тому випадку, коли ви це можете зробити, інакше існує загроза потонути разом. Якщо ви не впевнені у своїх силах - гукайте на підмогу. До прибуття лікарів “швидкої допомоги” надайте першу допомогу.

правила першої допомоги при утопленні:

◄почистіть порожнину рота і глотку утопленого від слизу, мулу та піску;

◄переверніть потерпілого на живіт, перегніть через своє коліно, щоб голова звисала вниз і кілька разів надавіть на спину. Дитину просто припідніміть за ноги;

◄проводьте штучне дихання і зовнішній масаж серця до відновлення серцебиття і самостійного дихання;

◄доставте потерпілого до лікувального закладу.

2. Надання допомоги при сонячному та тепловому ударі.

Літо у розпалі – і особливо щедре воно на ультрафіолетові промені. Але його “ласки” треба уникати, аби не отримати опіків шкіри та теплового чи сонячного удару. Особливо обережними будьте на воді, тому що промінь, віддзеркалений від неї, легко призводить до опіків губ, вух, слизової оболонки носа, підборіддя.

Тепловий удар виникає у разі тривалого перегрівання організму, особливо при підвищеному фізичному навантаженні. Це може статися у походах, на дачних ділянках, при носінні щільного одягу в спеку, під час роботи в приміщенні з високою температурою, в умовах підвищеної вологості і за недостатнього провітрювання.

Що слід робити:

- ходити у кепі з довгим козирком, у сонцезахисних окулярах та в світлому одязі з натуральних тканин;

не приймати сонячних ванн на голодний чи повний шлунок;

по можливості якнайбільше перебувати у затінку;

засмагати слід вранці до 11 години або після 16 години ввечері;

користуватися захисними кремами;

вмиватися кілька разів на день – бажано мінеральною водою.

Як розпізнати перші ознаки (сонячного та теплового удару):

з’являється різка втома, слабкість, головний біль, запаморочення, біль у ногах, спині, нудота, блювота, шум у вухах, потьмарення в очах, посилене дихання, кровотеча з носа, а можливо й втрата свідомості. Якщо в цей час потерпілому не надати нагальної допомоги, він може загинути в щонайближчі години від зупинки дихання та кровообігу. При опіках – почервоніння шкіри.

Як допомогти (при сонячному та тепловому ударах):

- потерпілого перенести у затінок і звільнити його тіло від одягу;

- змочити прохолодною водою голову та груди, на ділянку паху та під пахвами покласти шматки тканини, змоченої водою;

за необхідності зробити штучне дихання і дати кофеїн, а за наявності головного болю - анальгін;

викликати швидку допомогу;

покласти потерпілого на спину. Якщо є позиви на блювання, потерпілий має лежати на боці;

до приїзду лікаря треба боротися за життя потерпілого. Для виведення зі стану непритомності потерпілому дають понюхати нашатирний спирт. Намагатися знизити температуру тіла, для чого потрібно накрити потерпілого вологою тканиною, увімкнути вентилятор.

Як допомогти (при опіках):

не змащуйте тіло ніякими речовинами (кремами, мазями, за винятком лікувальних);

поверхню опіку потрібно закрити сухою стерильною пов’язкою.

Чого не слід робити:

У спеку пити солодких газованих напоїв – вони спричиняють набряки, молока - посилює спрагу, вина – зневоднює організм. Зловживати їжею.

3. Допомога при укусах комах, кліщів, змій.

Загрозу для здоров’я дітей, особливо для тих, хто потерпає від алергії, становлять оси (шершень, звичайна оса) і бджоли, змії, кліщі. При їхньому жаленні під шкіру вприскується отрута, від якої може виникнути місцева або загальна реакція.

Ступінь отруєння після укусів бджіл залежить від кількості одночасних укусів, місця ураження та індивідуальної реакції організму до бджолиної отрути. Найнебезпечнішими є укуси ротової порожнини.

Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз ужалила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і печіння, почервоніння і набряк.

Що слід робити (при укусах комах):

видалити по можливості жало разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем, пінцетом, голкою;

промити ранку етиловим чи нашатирним спиртом;

прикласти до цього місця шматочок цукру, що сприяє витяганню отрути з ранки і перешкоджає розвитку набряку або льоду для зменшення болю;

дати випити міцного і солодкого чаю;

Кліщі. Ці приставучі і кусючі носії кліщового енцефаліту найбільш активні у весняно-літній період. Для попередження цього захворювання при лісових прогулянках, збирання ягід, грибів, необхідно дотримуватись найпростіших запобіжних правил:

одяг повинен надійно закривати тіло;

штани – заправлені у шкарпетки, на ногах – чоботи або щільно зав‘язані черевики;

куртку наглухо закривають і заправляють у штани, обшлаги повинні щільно облягати кисті рук;

комір і манжети можна змастити камфорною олією;

вуха і волосся потрібно закрити косинкою або беретом;

можна застосовувати засоби відлякування комах, так звані репеленти: крем “Тайга”, лосьйон “Ангар”, аерозоль “ДЕТА”.

Після повернення з лісу необхідно уважно оглянути одяг і тіло. Особливо уважно потрібно оглянути голову, шию, відкриті ділянки шкіри. Кліщі, які присмоктались, мають вигляд малопомітних чорних плямок, їх важко відрізнити від природних утворень на шкірі.

Що слід робити:

кліщів, що присмокталися, треба видалити (для цього шкіру навколо кліща змащують ефіром, бензином, після цього паразит виходить самостійно);

ранку потрібно змазати розчином йоду;

вилучених кліщів спалити;

якщо при видаленні кліща голівка його відірвалась і залишилась в товщі шкіри, потрібно звернутися в медичну установу для видалення голівки.

Що слід робити (при укусах змій):

слід створити всі умови для негайного введення сироватки;

забезпечити потерпілому нерухомість, оскільки надмірні рухи сприяють швидкому проникненню отрути в кров;

звільнити кінцівки від взуття, шкарпеток, браслетів для попередження набряків;

не перетягувати гумовим джгутом кінцівку вище місця укусу, бо це може призвести до порушення кровообігу в ураженій ділянці;

не надрізати краї рани, не відсмоктувати з неї кров, бо через пошкодження слизової оболонки ротової порожнини отрута може швидко потрапити у кров;

- дати випити значну кількість рідини (води, кави, чаю).

4. Рекомендації щодо надання допомоги при втраті орієнтації у лісі.

Що слід робити (коли заблукали):

зберігати спокій та уникати паніки;

пригадати останню прикмету на знайомій частині шляху і постаратися простежити до неї дорогу.

Прислухатися. При відсутності знайомих орієнтирів, стежок і доріг виходьте "на воду" - униз за течією. Струмок виведе до ріки, ріка - до людей. Якщо орієнтирів немає, залізьте на найвище дерево - погляд з висоти допомагає краще зорієнтуватися.

Пам'ятати! Діти повинні знати, що вони не будуть покарані за те, що заблукали. Були випадки, коли діти ховалися від шукачів через те, що боялися бути покараними.

Навчайте дітей, що необхідно вибрати велике дерево (або якийсь інший об'єкт) біля примітного місця і знаходитися там. Повідомте дітей про необхідність кричати на шуми, що лякають їх. Якщо це звірі, вони злякаються та підуть геть. Це також допоможе швидше знайти тим, хто буде їх шукати.

Чого не слід робити:

пити воду з річок та озер. Найбільш надійні джерела води - струмки. Поблизу місць, де ви побачите мертвих рибу чи тварин, взагалі не можна навіть мити руки;

затримуватися біля поламаних дерев. Вони спираються одне на одне і можуть впасти, особливо під час вітру;

ходити біля боліт. Болотною водою також не можна користуватися. Поблизу болота, як правило, водиться багато гадюк;

- контактувати із дикими тваринами. У людей і тварин (олень, лисиця) близько 150 спільних хвороб. Тварини нападають на людину, якщо вони поранені, перелякані несподіванкою або захищають своє потомство. При явно агресивному поводженні тварин можна використовувати як засіб захисту вогонь або стукати палицею по дереву;

залишати їжу у вашому наметі або поряд з місцем вашого відпочинку;

- ховатися під високими деревами та залишатися на галявині під час зливи з блискавкою, бо блискавка може вдарити у найвище місце.

5. Надання допомоги при ураженні блискавкою.

Влітку часто гримлять грози і блискають блискавиці. Ураження блискавкою не дуже часте явище. Але від нього ніхто не застрахований.

Чого не слід робити:

- ховатися під деревами (особливо тими, що стоять окремо). Найбільш небезпечні дерева – це дуб, тополя, ялина, сосна. Рідко блискавка б’є в березу і клен, майже ніколи - у чагарник;

стояти прямо на відкритому просторі, (блискавка б’є в найвищу точку на місцевості);

лягати на землю (таким чином ви підставите все тіло під удар блискавки), краще присісти навпочіпки в суху яму чи траншею, обхопивши ноги руками;

бігти, їхати на велосипеді, купатися;

- перебувати поруч з металевими предметами, торкатися металевих споруджень, дротяної огорожі, тримати в руках довгі чи металеві предмети, (вудки, парасольки);

- стояти біля відчиненого вікна.

Що робити:

потерпілого слід роздягнути;

облити голову холодною водою та обгорнути мокрим холодним простирадлом;

- якщо людина ще не опритомніла, треба зробити штучне дихання “рот у рот”, а при зупинці серця – непрямий масаж, поверхню опіку закрити пов’язкою та якнайшвидше викликати медичну допомогу або відправити до лікарні, не забуваючи, що в будь-який момент може наступити зупинка дихання і серця.

Навіть якщо людина опритомніла, у неї можуть виявитися серйозні ушкодження внутрішніх органів.

Чого категорично не можна робити:

закопувати в землю, бо такий намір не просто марний, а й небезпечний (це відтягує не тільки застосування справді ефективних засобів допомоги – ви можете просто вморити потерпілого, якщо він наковтається землі).

6. Надання допомоги при харчовому отруєнні.

Літом достигає безліч фруктів, овочів і є можливість вдосталь поласувати різною смакотою. Для того ж воно і літо! Але саме влітку вершина харчових отруєнь досягає апогею.

Що слід робити:

- завжди дотримуватися правил особистої гігієни;

- звертати увагу на доброякісність продуктів харчування, виконувати правила їхнього зберігання;

- ретельно мити овочі і фрукти;

- випити багато рідини, щоб викликати блювоту;

- випити активованого вугілля;

- покласти хворого в ліжко, зігріти, дати теплого слабкого чаю;

- викликати лікаря або “швидку допомогу”.

7. Надання першої допомоги при отруєнні рослинами.

Важливо пам’ятати, що діти мають звичку гризти різноманітні травинки. І немає гарантії, що випадково зірвана травинка не отруйна. Отруйні рослини зустрічаються скрізь: в лісі, в полі, на луках. Тому при зборі дарів природи треба бути обачним і пам'ятати про небезпеку, яку можуть заховати у собі приємні на вигляд та смак рослини. Тут слід запам'ятати правило: “Не знаєш – не бери до рук”.

Чого не слід робити:

куштувати невідомих ягід, травинок, рослин, грибів;

знищувати отруйні рослини, тому що їх використовують в медицині, вони є ліками для тварин і птахів.

Що робити:

дати випити багато води, щоб викликати блювання;

негайно звернутися до лікаря, вкласти потерпілого в ліжко.

Однією з найважливіших вимог, є дотримання правил пожежної безпеки.

1) Пожежі часто виникають через такі причини:

несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;

увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;

несправність електропроводки;

сушіння речей над газовою плитою;

—користування саморобними електричними обігрівальними приладами, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;

—несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;

—необережне поводження з вогнем;

ігри з вогнем;удари блискавки;

збереження легкозаймистих матеріалів та речовин;

витік газу;

використання піротехніки.

Правила поведінки при пожежі:

подзвонити до служби 101 (якщо це можливо);

повідомити повну адресу, що горить, свій телефон, прізвище, ім'я та по батькові, скільки поверхів у будинку, якщо ви знаєте - як до нього під'їхати;

вікна відкривати не можна, адже кисень посилить полум'я;

негайно вийти з приміщення, покликати дорослих;

негайно евакуювати дітей з приміщень;

з висотного будинку не біжіть сходами вниз, якщо зайнялося внизу, а рятуйтеся на даху, використовуйте пожежну драбину.

Щоб уберегти органи дихання від чадного газу, слід пробиватися до виходу поповзом, бо внизу менше диму, накрити голову шматком мокрої тканини або пальтом.

3) Основні правила пожежної безпеки в лісі.

Причинами пожежі в лісі можуть стати блискавка або засуха, але основною причиною виникнення пожеж у лісі є необережність людини. Пам'ятайте, що украй небезпечно:

- кидати палаючі сірники, недокурки;

палити суху траву;

розводити вогнища;

залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.

Щоб запобігти пожежі рекомендуємо такі правила поведінки в лісі:

- багаття розпалювати дрібними сухими сосновими і ялиновими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо.

розводити багаття в лісі тільки в спеціально передбачених для цього місцях;

перед тим як розпалювати багаття, звільніть місце для нього від нагромадження сушняку, сухої трави або ж обкопайте місце навколо багаття невеликим рівчаком;

під час дощу багаття розводити під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо багаття прибирати суху траву, мох, хвою, щоб запобігти пожежі;

перед сном багаття гасять і заливають водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначають чергового або засипають багаття попелом;

після відпочинку обов'язково загасіть вогонь, залийте багаття водою, якщо її немає, то розгребіть головешки та подрібніть великі вуглини;

не лягайте відпочивати біля багаття - це небезпечно, ви можете обгоріти або й задихнутися;

якщо побачите десь покинуте багаття, яке розгорілося, - знайдіть можливість повідомити за телефоном "101" або "112".

Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі.

Попередження отруєння грибами.

Збирання грибів – це справа не тільки цікава, але й серйозна. Гриби поділяються на групи: їстівні, умовно їстівні та отруйні. До першої групи належать, скажімо, білі, підберезники, підосичники, маслюки, моховики, печериці, до другої – зморшки, грузді, вовняки, валуї, до третьої – бліда поганка. мухомори, опеньок несправжній, гірчак.

Серед отруйних грибів найнебезпечніший – бліда поганка. Вона росте в листяних лісах під дубами, кущами ліщини, рідше – у хвойних від початку літа до пізньої осені. Часто бліду поганку плутають із зеленою сироїжкою, печерицями. Щоб не помилитися, слід пам’ятати, що основа ніжки у блідої поганки бульбовидної форми, з набряками та залишками мішковидного покривала. Той факт, що бліда поганка отруйна, відомий всім. Але мало хто знає, що небезпечними є й спори, які вітер може занести на рослини. Тому не слід збирати гриби, ягоди, траву, що ростуть поряд з блідою поганкою.

Перш ніж іти з кошиком до лісу, треба добре знати, які з грибів можна збирати, а які ні. Тому надаємо вам рекомендації:

не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках;

невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є потовщення, оточене оболонкою;

ніколи не збирайте пластинчаті гриби, бо отруйні інколи маскуються під них;

шампіньйони (печериці), у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка білого кольору;

не порівнюйте зібрані чи придбані гриби зі зображеннями в різних довідниках, бо вони не завжди відповідають дійсності;

не куштуйте сирі гриби на смак;

ще раз перевірте вдома гриби.

Шановні дорослі та діти, пам'ятайте, щоб не трапилось біди під час літніх канікул та відпусток необхідно чітко дотримуватись правил безпеки життєдіяльності. Батьки, ви відповідаєте за безпеку ваших дітей, тож інформування дітей з приводу небезпечних ситуацій - як їм запобігти, та як допомогти собі, коли неприємність таки трапилась, завдання не тільки педагогів та вихователів, а й безпосередній Ваш обов'язок. Тож, шановні дорослі, згадайте про відповідальність за життя юних громадян нашої Держави і розкажіть хоча б найелементарніші правила безпечної поведінки у такому небезпечному світі. Пам'ятайте про наслідки недбалого поводження з вогнем, іграми на воді, у лісі й горах, на дорозі.

Безпека життєдіяльності дітей під час літніх канікул

Ось цілий комплекс правил безпеки під час літнього відпочинку:

1. Безпека дітей на воді.

Чого не слід робити:

- запливати за огороджувальні буї та купатися без нагляду;

- забруднювати і засмічувати водойми та територію пляжів;

- використовувати для плавання автомобільні камери, надувні матраци, лежаки, дошки;

Що слід робити:

правила першої допомоги при утопленні:

◄почистіть порожнину рота і глотку утопленого від слизу, мулу та піску;

◄проводьте штучне дихання і зовнішній масаж серця до відновлення серцебиття і самостійного дихання;

◄доставте потерпілого до лікувального закладу.

2. Надання допомоги при сонячному та тепловому ударі.

Що слід робити:

- ходити у кепі з довгим козирком, у сонцезахисних окулярах та в світлому одязі з натуральних тканин;

не приймати сонячних ванн на голодний чи повний шлунок;

по можливості якнайбільше перебувати у затінку;

засмагати слід вранці до 11 години або після 16 години ввечері;

користуватися захисними кремами;

вмиватися кілька разів на день – бажано мінеральною водою.

Як розпізнати перші ознаки (сонячного та теплового удару):

Як допомогти (при сонячному та тепловому ударах):

- потерпілого перенести у затінок і звільнити його тіло від одягу;

за необхідності зробити штучне дихання і дати кофеїн, а за наявності головного болю - анальгін;

викликати швидку допомогу;

покласти потерпілого на спину. Якщо є позиви на блювання, потерпілий має лежати на боці;

Як допомогти (при опіках):

не змащуйте тіло ніякими речовинами (кремами, мазями, за винятком лікувальних);

поверхню опіку потрібно закрити сухою стерильною пов’язкою.

Чого не слід робити:

3. Допомога при укусах комах, кліщів, змій.

Що слід робити (при укусах комах):

видалити по можливості жало разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем, пінцетом, голкою;

промити ранку етиловим чи нашатирним спиртом;

дати випити міцного і солодкого чаю;

одяг повинен надійно закривати тіло;

штани – заправлені у шкарпетки, на ногах – чоботи або щільно зав‘язані черевики;

куртку наглухо закривають і заправляють у штани, обшлаги повинні щільно облягати кисті рук;

комір і манжети можна змастити камфорною олією;

вуха і волосся потрібно закрити косинкою або беретом;

Що слід робити:

ранку потрібно змазати розчином йоду;

вилучених кліщів спалити;

Що слід робити (при укусах змій):

слід створити всі умови для негайного введення сироватки;

забезпечити потерпілому нерухомість, оскільки надмірні рухи сприяють швидкому проникненню отрути в кров;

звільнити кінцівки від взуття, шкарпеток, браслетів для попередження набряків;

- дати випити значну кількість рідини (води, кави, чаю).

4. Рекомендації щодо надання допомоги при втраті орієнтації у лісі.

Що слід робити (коли заблукали):

зберігати спокій та уникати паніки;

пригадати останню прикмету на знайомій частині шляху і постаратися простежити до неї дорогу.

Чого не слід робити:

затримуватися біля поламаних дерев. Вони спираються одне на одне і можуть впасти, особливо під час вітру;

залишати їжу у вашому наметі або поряд з місцем вашого відпочинку;

5. Надання допомоги при ураженні блискавкою.

Чого не слід робити:

стояти прямо на відкритому просторі, (блискавка б’є в найвищу точку на місцевості);

бігти, їхати на велосипеді, купатися;

- стояти біля відчиненого вікна.

Що робити:

потерпілого слід роздягнути;

облити голову холодною водою та обгорнути мокрим холодним простирадлом;

Навіть якщо людина опритомніла, у неї можуть виявитися серйозні ушкодження внутрішніх органів.

Чого категорично не можна робити:

6. Надання допомоги при харчовому отруєнні.

Що слід робити:

- завжди дотримуватися правил особистої гігієни;

- звертати увагу на доброякісність продуктів харчування, виконувати правила їхнього зберігання;

- ретельно мити овочі і фрукти;

- випити багато рідини, щоб викликати блювоту;

- випити активованого вугілля;

- покласти хворого в ліжко, зігріти, дати теплого слабкого чаю;

- викликати лікаря або “швидку допомогу”.

7. Надання першої допомоги при отруєнні рослинами.

Чого не слід робити:

куштувати невідомих ягід, травинок, рослин, грибів;

знищувати отруйні рослини, тому що їх використовують в медицині, вони є ліками для тварин і птахів.

Що робити:

дати випити багато води, щоб викликати блювання;

негайно звернутися до лікаря, вкласти потерпілого в ліжко.

Однією з найважливіших вимог, є дотримання правил пожежної безпеки.

1) Пожежі часто виникають через такі причини:

несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;

увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;

несправність електропроводки;

сушіння речей над газовою плитою;

—несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;

—необережне поводження з вогнем;

ігри з вогнем;удари блискавки;

збереження легкозаймистих матеріалів та речовин;

витік газу;

використання піротехніки.

Правила поведінки при пожежі:

подзвонити до служби 101 (якщо це можливо);

вікна відкривати не можна, адже кисень посилить полум'я;

негайно вийти з приміщення, покликати дорослих;

негайно евакуювати дітей з приміщень;

3) Основні правила пожежної безпеки в лісі.

- кидати палаючі сірники, недокурки;

палити суху траву;

розводити вогнища;

залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.

Щоб запобігти пожежі рекомендуємо такі правила поведінки в лісі:

- багаття розпалювати дрібними сухими сосновими і ялиновими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо.

розводити багаття в лісі тільки в спеціально передбачених для цього місцях;

не лягайте відпочивати біля багаття - це небезпечно, ви можете обгоріти або й задихнутися;

Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі.

Попередження отруєння грибами.

не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках;

невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є потовщення, оточене оболонкою;

ніколи не збирайте пластинчаті гриби, бо отруйні інколи маскуються під них;

шампіньйони (печериці), у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка білого кольору;

не куштуйте сирі гриби на смак;

ще раз перевірте вдома гриби.

19 заповідей Марії Монтессорі для батьків

Вважається, що всього чотири педагоги ХХ століття зробили революцію у вихованні. Це американець Джон Дьюї, німець Георг Кершенштейнер, італійка Марія Монтессорі і радянський педагог Антон Макаренко.
Марія Монтессорі сформулювала короткі заповіді-нагадування для батьків. Вони прості, але якщо вдуматися в кожну з них - це багатотомна мудрість в декількох словах.

І якщо хоча б раз на рік перечитувати цей список, і тоді взаємини з дітьми можуть вийти на якісно новий рівень, а дитина виросте більш розвиненою і гармонійною особистістю.

1. Дітей вчить те, що їх оточує.

2. Якщо дитину часто критикують - вона вчиться засуджувати.

3. Якщо дитину часто хвалять - вона вчиться оцінювати.

4. Якщо дитині демонструють ворожість - вона вчиться битися.

5. Якщо з дитиною чесні - вона вчиться справедливості.

6. Якщо дитину часто висміюють - вона вчиться бути боязкою.

7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки - вона вчиться вірити.

8. Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться відчувати себе винуватою.

9. Якщо дитину часто схвалюють - вона вчиться добре до себе ставитися.

10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі - вона вчиться бути терплячою.

11. Якщо дитину часто підбадьорюють - вона набуває впевненість у собі.

12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною - вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13. Не кажіть погано про дитину - ні при ній, ні без неї.

14. Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15. Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

16. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.

17. Будьте готові допомогти дитині, яка знаходиться в пошуку, і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

18. Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею і любов`ю.

19. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер - пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Батьки і діти (Надія Красоткіна)

Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це — сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда і без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває
Й запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж!Рекомендації для батьків у вихованні дитини

Рекомендації для батьків у вихованні дитини

Де згода в сімействі, де мир
і тишина, щасливі там люди,
блаженна сторона.

І.П.Котляревський

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам :

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”

(В.. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.

Поради працюючим батькам

Життя сучасної людини складається з нескінченної суєти і щоденних стресів, які пов'язані з перевантаженістю на роботі і гонкою за матеріальним благополуччям через брак грошей. Прагнучи до забезпечення фінансової стабільності сім'ї тагідного рівня життя, багато батьків навіть не помічають, що їхня дитина вже виросла, а потім дивуються: в кого ж пішов він характером, якщо на відміну від них він не любить працювати і виявляє до всього байдужість.

Виховувати дітей працюючим батькам набагато важче, ніж тим, які не зайняті на виробництві. Батьків, які рано вранці йдуть на роботу і приходять, коли дитині пора вже спати, постійно мучить почуттявини, що їх дитина покинутий і надано цілий день самому собі. Однак звільнятися з роботи і зайнятися вихованням дітей для багатьох батьків є неприйнятним, оскільки необхідно забезпечувати сім'ю і реалізуватися професійно. Між тим, існують безліч щасливих сімей, де батьки цілими днями пропадають на роботі, а їхні діти виростають працьовитими і щасливими людьми. У чому ж секрет правильного виховання дітей в сім'ях, де у батьків немає часу на спілкування з дитиною?

До закінчення декретної відпустки мамам бажано знаходитися поряд з дитиною, адже малюки не вміють грати з однолітками. Дітям старше трирічного віку вже пора поступово вчитися спілкуванню з однолітками. З цього віку дітей потрібно віддавати в дитячий сад або привчати спілкуванню з іншими дітьми. У колективі дитина засвоює нові правила спілкування за принципом: як я буду діяти сам, так і будуть чинити зі мною. Міжтим спілкування з батьками завжди асиметрично: відповідальність за результат несе тільки дорослий. Тому діти, з якими аж до дорослішання знаходилися поруч любляча мама чи бабуся, не набувають необхідних навичок спілкування і самостійності.

Однак виховання в садку не може замінити батьківської любові і турботи, не слід покладатися цілком на те, що вихователі в садку навчать вашу дитину усього, що йому потрібно. Батьки не повинні перестати працювати через необхідність виховання дитини, але їм необхідно разом з народженням дитини переглянути свій розпорядок дня, залишивши в ньому максимально можливий час для спілкування з дитиною. Не можна забувати просту істину - якщо вже народили дитину треба і час знайти для його виховання. Дитина, яка постійно чує, що у батьків немає часу на нього, починає шукати спілкування і розуміння на стороні.

Незважаючи на надмірну зайнятість, Батьки повинні знайти щодня хоча б півгодини часу для спілкування з дитиною. Якщо ви забрали дитину з садка, то по дорозі додому розпитайте в нього, як пройшов його день. Зазвичай батьків цікавить, поїв чи дитина і як він спав. А дитині найбільше хочеться поговорити про якісь свої дитячі проблеми. Не можна перебивати розповідь дитини словами: "Не звертай уваги, пішли швидше додому, а то завтра мені на роботу". В цьому випадку дитина з дитинства засвоїть, що батьків не цікавлять його переживання.

Завдання працюючих батьків при вихованні - Встигнути за той короткий відрізок часу, що у них є, приділити дитині максимум уваги і дати зрозуміти, що вони його люблять і готові йому допомогу в будь-яку хвилину. При спілкуванні з дитиною він повинен відчувати, що вас радують його успіхи і засмучують його невдачі. Завжди вислухайте дитину до кінця, не перебивайте його. Вислухавши розповідь, не засуджуйте і не сваріть його. Якщо вам не сподобалося те, як він себе вів, то розкажіть йому казку, який допоможе йому зрозуміти, що так чинити не можна.

Навчіться правильно висловлювати свої почуття та емоції. Опинившись удома, не треба відправляти дитину в свою кімнату пограти, щоб він не заважав вам готувати вечерю. Нехай він спонукає з вами на кухні, попросіть його допомогти, запропонувавши йому легку роботу. Ніщо не зближує дитини з батьками, як спільна праця. В цей час можна і по душам поговорити, і поділиться досвідом.

Помилка у вихованні багатьох батьків, Постійно зайнятих роботою, полягає в тому, що вони, відчуваючи комплекс провини за брак часу для спілкування з дитиною, намагаються "відкуповуватися" дорогими подарунками. Скучивши по дитині і відчуваючи себе винними, вони прощають йому всі витівки, купують все, що він їх попросить, закривають очі на його погані вчинки. Як писав відомий американський вчений, педіатр і педагог Спок Бенджамін: "Потакання робить дітей ще більш жадібними і не приносить їм задоволення". Балувати дітей через брак часу не можна, так діти дуже швидко починають вимагати від батьків негайного виконання всіх їх бажань. Невиконання будь-якого капризу буде сприйматися розпещеною дитиною як відмова батьків від виконання своїх обов'язків.

Ще одна порада працюючим батькам: Ніколи не давайте дитині обіцянок, які ви не зможете виконати. Наприклад, дитина просить вас ввечері пограти з ним в настільний хокей. Не треба йому говорити: "Сьогодні я не можу з тобою гратися, але ось завтра ми позмагаємося в силах". Дитина буде чекати з нетерпінням завтрашнього дня, а раптом ви затримаєтеся на роботі. У таких випадках дитина втрачає віру в батьків і в справедливість. Краще поясніть дитині, чому ви сьогодні не можете з ним грати, розкажіть йому про характер вашої роботи. Дитина повинна знати, ким працюють його батьки, і відчувати до їх професії повагу.

Традиції сімейного виховання

Усе найкраще, що є на землі, починається з сім’ї. Без неї, як без природи, людство обійтися не може. Мамина ласка, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку у колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини. Українська сім’я є першою школою національного виховання, світлицею моральних чеснот, формування пошани до рідної мови, народних звичаїв.

З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.

Невід'ємною частиною культури наших пращурів була народна родинна педагогіка. Скарбниця народної педагогіки містить перевірені віками національні виховні традиції, культурно-освітні цінності. Саме мудрість народної педагогіки викликає у сучасної молоді почуття захоплення і поваги.

Українська етнопедагогіка виросла з виховних традицій слов'янського світу; її генетичну основу становить народна педагогіка Київської Русі. Своїм корінням вона сягає сивої давнини - дородового суспільства, в якому формувалися традиції громадського виховання і особливої ролі літніх людей у ньому; материнського роду, де на перший план у вихованні виступає жінка - мати; патріархального ладу, коли в вихованні посилюється роль чоловіка; періоду класового розшарування і закріплення головних виховних функцій за сім'єю.

Усі ці моменти розвитку етнопедагогіки знайшли своє відображення в традиційних формах і засобах, а також у вітчизняній педагогічній термінології.

Кожному етапу розвитку людського суспільства притаманна передача набутого позитивного досвіду поколінням прийдешнім, без чого немислимий поступ народу, саме його існування.

Аналізуючи різноманітні підходи до виховання молодого покоління, можна виділити те спільне, що притаманне кожному з них: виховні зусилля тільки тоді матимуть вплив на формування особистості, коли базуватимуться на міцному національному підґрунті.

Наші предки славили силу і міць, велич і красу своєї родини, оспівували її високі моральні якості в піснях, прислів’ях, приказках: "Свого роду не цурайся”, "Нема краще в світі, як рідня”, "Від родини йде життя людини”, "Без сім’ї нема щастя на землі”.

Українці розглядали сім’ю, як святиню, а виховання дітей, як святий обов’язок батьків.

Століттями складалися традиції сімейного виховання, вироблялися основні його принципи, серед яких народна педагогіка головну роль відводила трудовому вихованню, як першооснові життя суспільства. ("У праці - краса людини”). У народі застерігали: неробство веде до нещастя. Потреба і уміння працювати - це те найкраще і найцінніше, що можуть залишити батьки своїм дітям. Трудове виховання становить основу народної педагогіки. ("Без труда немає плода”). Навіть народження дитини народною свідомістю сприймалося як прихід на світ нового трудівника чи трудівниці. Тому найперші магічні дії, коли дитина побачила світ, були спрямовані на те, щоб прищепити їй працелюбність. Зав’язуючи пуповину хлопцеві, баба-повитуха бажала, щоб той "книжку читав і дрова рубав”, а дівчинці - "аби хліб жала, на сорочку пряла”.

Отже, народна педагогіка - високоморальна. Вона високо підносить достоїнство людини, спонукає її розвивати свої найкращі риси. Уся виховна система спрямовувалась на вихованні людяності, високих моральних почуттів і рис, любові до вітчизни, шанобливого ставлення до людей праці, до всього свого, рідного.

Через пісні, казки, прислів’я та інші засоби фольклору народ відкривав перед дитиною красу людських взаємин, прагнув одухотворити людську працю, побут, навчити жити за законами краси. У народній педагогіці дитина розглядається, як неоціненна частка природи, і її виховання підпорядковується загальним законам. В народній педагогіці найбільшу увагу приділено вихованню дитини від одного до п’яти років, якраз тоді, коли дитина найінтенсивніше росте і розвивається.

У вихованні дитини брала участь вся сім’я. Перебуваючи у сімейному колі, дитина була предметом виховання і водночас суб'єктом засвоєння традиційних норм співжиття та родинних взаємин.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від її непорушного авторитету, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.

Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті. К.Д.Ушинський вважав матір найкращою вихователькою в родині. Багато сторінок у своїх творах видатний педагог присвятив жінці, матері-виховательці. Наскільки високо ставив жінку російський педагог, свідчить той факт, що він вважав її «необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу, з другого» . Саме через матір успіхи цивілізації проникають в сімейний побут, а через нього і в життя народу. К.Д.Ушинський пише, що основи людського характеру закладаються в перші роки життя, коли дитина перебуває під безпосереднім впливом матері, отже й формування характеру дитини багато в чому залежить насамперед від неї, і коли в жінки народжується дитина, то вона вже не живе для себе, а повністю віддається вихованню маленької істоти. «Важко уявити собі таке захоплення, яке могло б боротися в серці жінки з материнським почуттям»,— відмітив педагог.

Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

Сім'я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей.

Проблеми підлітків: як мотивувати на навчання?

Оптимальний режим навчання для підлітка – поєднання самостійних і групових занять

Перехідний вік, важкий підліток – ці слова, як заклинання, повторюють батьки та вчителі, маючи на увазі, що «треба просто перечекати, пережити, саме мине». Суперечлива позиція, проте навіть визнання цього періоду як особливого є величезним прогресом на сьогодні. Ще зовсім недавно нові потреби особистості, що дорослішає, вважали вибриками й відмахувалися від них, не вникаючи в суть.

Стосовно підлітків дорослі впадають у крайнощі. То продовжують сприймати їх як малих дітей, не змінюючи стиль спілкування та вимагаючи беззаперечної покори. То, навпаки, ставляться надто обережно, бояться потурбувати, обмежити свободу, нібито в цей період розвитку людина набуває якихось сакральних властивостей. Попри відмінність підходів, в обох випадках результат негативний: у першому батьки отримують бунт, тотальне заперечення й ігнорування вимог, у другому – таку саму зневагу до звичних обов’язків, але з усвідомленням права на таку позицію. Істина, як це зазвичай буває, десь посередині.

Щоб зацікавити підлітка навчанням, воно має бути не метою, а засобом – можливість підвищити авторитет серед однолітків.

У перехідному віці внутрішні проблеми підлітка, пов’язані зі становленням його особистості, пошуком себе, свого місця в житті, додаються до нових вимог до нього від соціуму, і перш за все – у школі. Якщо раніше дитина прагнула «бути хорошою», що означало виконувати всі завдання, отримувати високі оцінки, демонструвати за можливості гарну поведінку, то тепер ті самі дії викликають у неї внутрішню відразу. У власних очах підліток – вже доросла людина, а загальноприйнятні патерни поведінки залишаються ті самі. Виходить, що шкільна програма ускладнюється, але через неприйняття власне форми викладання і перевірки матеріалу підліток приділяє навчанню менше уваги, ніж треба.

Проблеми підлітків у школі часто взагалі не пов’язані з навчанням. Найбільше вони переймаються визнанням однолітків, отриманням соціального досвіду, належністю до групи, яка має для них значення, пошуку свого місця в ній. Відповідно, щоб зацікавити підлітка навчанням, воно має бути не метою, а засобом – засобом отримання лідерства у групі, підвищення авторитету серед однолітків. Як змістити фокус, враховуючи всі особливості підліткового віку, детальніше в цій статті.

Витоки проблем перехідного віку

Основні проблеми підлітків обумовлені не лише архаїчністю шкільної системи, а й внутрішніми причинами розвитку кожної особистості окремо. У перехідний вік кожна людина входить за особистим графіком, оскільки на це впливають комплексно і фізіологія, і психологія, і соціальний досвід, і стиль спілкування в родині, інтелектуальний і психічний розвиток.

У дівчат процес дорослішання починається у середньому на два роки раніше, ніж у хлопчиків – з 9 до 14 років, що супроводжується в тому числі фізіологічними змінами (можливо, з цієї причини роздільне навчання демонструвало кращі результати у порівнянні зі змішаним). Цей розрив призводить до розділення у класі: дівчата відокремлюються, вони орієнтуються на думку старшокласників, а однолітків не сприймають як авторитет. Хлопці залишаються в агресивно-оборонній позиції і прагнуть захистити своє коло інтересів від глузування жіночої частини класу. Очевидно, мінімум один конфлікт вже закладено об’єктивною різницею у швидкості статевого дозрівання.

Для кожного підлітка і для всієї його групи на перше місце виходить фізіологія: зовнішня привабливість, відповідність дорослим стандартам, вміння контролювати власне тіло під час вікових змін.

Дорослий зовні – дитина всередині: у підлітків навчальний матеріал краще за все засвоюється в ігровій формі.

«Некрасивий, але розумний» – взагалі не аргумент у цьому віці. Тому для успіхів у навчанні критично важливі особистість і зовнішність вчителя, що викладає цей предмет. Якщо з модельними параметрами і харизмою вчителеві не пощастило, а предмет є дійсно важливим для майбутнього вашої дитини, – треба шукати альтернативу поза школою.

Ще один важливий наслідок фізіологічних змін – нестабільність психіки, обумовлена активними викидами гормонів. Перепади настрою, проблеми зі сном, підвищений рівень тривожності, дратівливість – все це властиве не лише дівчатам (у яких ці ознаки можуть бути симптомами ПМС), але й хлопцям. Усі емоції й почуття проживаються набагато інтенсивніше, ніж це буває у дорослих.

За яскравістю переживань і потребою в постійній зміні вражень підлітки подібні до молодших школярів. Зверніть увагу, що багато підручників з англійської мови для підлітків видавництва Oxford чи Cambridge враховують цю особливість, включаючи до пояснення складного матеріалу веселі комікси, великоформатні фото, пропонуючи навчальне відео. Цілісне, синкретичне подання матеріалу краще сприяє запам’ятовуванню, ніж сухе зубріння.

Організм, що швидко росте, потребує рухливості, тож всидіти за підручниками особливо складно. Тому заняття спортом у цьому віці важливі для підтримки тонусу – і не лише м’язового. Чергування фізичних та інтелектуальних вправ допомагає впоратися з потребами організму і вимогами шкільної програми водночас. Прослуховування навчальних лекцій онлайн можна поєднати з заняттями на тренажерах вдома чи з прогулянкою парком (коли там є WiFi) – велика перевага порівняно з академічною формою подання матеріалу.

Читати ще: Як зосередитися на навчанні кінестетикам і не тільки

Стосовно навчання для підлітка критично важливо, як на нього дивитимуться його однолітки. Дослідження вчених показали, що в підлітка активуються певні ділянки мозку й відповідно змінюється поведінка залежно від того, чи бачать його потенційно значимі для нього люди, чи ні.

1 / 4

Вміння виконувати завдання і прослуховувати лекції, не відволікаючись, набагато простіше тренувати за відсутності однолітків.

Мозок підлітка: вікові зміни та ставлення до навчання

Щоб допомогти підлітку впоратися з труднощами перехідного віку і вийти з нього з мінімальними втратами, а ще краще – з новими надбаннями й дорослим ставленням до життя, бажано мати цілісну картину змін, що відбуваються в його нервовій системі й особливо – в діяльності мозку.

Для розвитку підлітка важливий баланс індивідуальних і колективних занять, рухової та розумової активності.

Під час дорослішання зміни відбуваються у всіх ділянках мозку: стволова частина (чи мозок рептилії), що регулює основні фізіологічні процеси; лімбічна система мозку, що відповідає за гормональний контроль, автоматичні (несвідомі) емоційні реакції, пам’ять, почуття й відчуття; і, нарешті, найважливіші для успіхів у навчанні зміни відбуваються в неокортексі – корі головного мозку, що відповідає за розумові процеси: раціональне й аналітичне мислення, планування, уяву, мовлення, умовні рефлекси.

У підлітковому віці відбуваються ріст і трансформація усіх мозкових ділянок, також встановлюються нові зв’язки, а ті, що не використовуються, навпаки – відсікаються. Наприклад, під час експерименту підліткові казали, що під час вмикання вогнику апарату МРТ за ним крізь відеокамеру спостерігає одноліток тієї ж статі. Підліток починав ніяковіти в момент «вмикання камери» (якої в дійсності не було). При цьому апаратура фіксувала імпульс, що надсилався зі стріатума, відповідного за мотивацію й цілеспрямованість, до префронтальної ділянки кори головного мозку, що відповідає за короткочасну пам’ять, прості розумові процеси (диференціацію й інтеграцію мотивів, явищ і понять), емоційну реакцію, вольовий контроль, концентрацію на діях.

Мозок підлітка змінюється на всіх рівнях:

стволова частина мозку (мозок рептилії) – гормональна перебудова, зростання організму;
лімбічна система мозку – нові емоції й почуття, мотивація;
неокортекс (кора головного мозку) – розумові процеси, уява, воля.

Виходить, що для підлітка оптимальний режим навчання – коли він сприймає нову інформацію у власному комфортному темпі (який є індивідуальним і залежить від його фізичного стану в даний момент), ліпше – наодинці, не відволікаючись на однолітків. А ось актуалізація нових знань, перетворення їх у навички, тренування у виконанні завдань найкраще відбуваються з ровесниками однієї статі у форматі змагань – коли активізуються всі ділянки головного мозку й у спільній роботі встановлюються нові зв’язки, до того ж емоційне наповнення цієї діяльності сприяє запам’ятовуванню (саме довгостроковому).

Якщо описати процеси, що відбуваються в мозку людини під час дорослішання, двома словами, то це «повне переформатування». Масовані атаки гормонів, новий соціальний досвід, внутрішні потреби й вимоги оточення – все це радикально змінює ландшафт. Імпульси нервових волокон прискорюються (процес мієлінізації), при цьому нервові зв’язки і закінчення, які організм не фіксує як основні, обрізаються (синаптичний прунінг) чи перенаправляються до інших магістралей. Водночас відбувається наймасштабніше розростання нових зв’язків і центрів у корі головного мозку (спраутинг) – іншого такого періоду в житті людини немає.

Отже, за всієї складності самого процесу навчання в підлітковому віці, саме цей період визначає те, чим займатиметься людина в житті, в якому напрямку розвиватиметься. Бажано окрім шкільного навантаження максимально спробувати різні види діяльності – відчути на кінцях пальців схильність до тієї чи іншої професії (детальніше про профорієнтацію).

Психологи зазначають: якщо в цей період підліток багато грає у відеоігри, то, можливо, він стане класним пілотом, проте кар’єру бухгалтера чи вченого навряд чи зробить. «Клоун класу» має всі шанси стати успішним менеджером з продажів, тоді як президент класу чи школи отримає й відпрацює навички менеджменту, що знадобляться в бізнесі й на керівних процесах. У цей час закладаються внутрішні конфлікти та схильності до залежності – фільми з насильством, наркотики, віртуальні пригоди залишають глибокий слід у психіці й нервових зв’язках.

Враження, отримані в цьому віці, такі ж яскраві, як у дитинстві, сприйняття настільки ж загострене, швидкість реакції змінюється від максимально швидкої до повного ступору – залежно від зацікавленості предметом.

У пошуках ідентичності: як допомогти підлітку впоратися з собою

Полишивши дитинство, особистість підлітка перебуває в постійному пошуку себе, приміряючи все нові й нові ролі. Стан внутрішньої розгубленості маскується зовнішньою самовпевненістю, проте цей дорослий вигляд ще не означає, що підлітку не потрібна ваша допомога.

Впоратися з такими глобальними змінами, що за короткий термін відбулися в соціальному оточенні, шкільному житті, власному організмі, було б нелегко навіть дорослій людині, попри весь життєвий досвід. «Хто я? Чого бажаю? Куди прямувати?» – ці запитання хвилюють кожного підлітка. Виконання щоденних рутинних обов’язків виправдані для нього лише в тому разі, коли ведуть до значимої в його очах мети.

Як допомогти підлітку стати дорослим?

забезпечити можливості для пошуку себе (курси, секції, хобі);
створювати сприятливе оточення з однолітків;
давати свободу в розумних межах, про які домовляються;
дотримуватися договірних відносин;
стежити за неминучістю компенсації збитків у разі безвідповідальних дій.

Система цінностей вибудовується вже не родиною, але групою однолітків. Коли батьки хочуть якось вплинути на формування особистості своєї дитини, то починати варто з пошуку гідної, на думку батьків, компанії, яка була б об’єднана спільними інтересами. Додаткові заняття, хобі, командний спорт – все це важливі фактори виховання, які працюють краще за будь-які слова.

Абсолютна свобода шкодить підліткові так само, як і тотальний контроль і заборони. Завдання батьків та інших дорослих – знайти баланс між розумними обмеженнями й потребою в самоствердженні, яка є природньою для особистості на етапі формування. Краще дозволити підлітку провести вихідний на власний вибір за умови, що він повернеться додому у визначений час, ніж під ранок обдзвонювати знайомих у пошуках дитини.

Роль батьків і вчителів – у створенні простору для творчості, у наданні можливостей для реалізації. Дослідження нових територій є необхідним, але за умови ненав’язливого нагляду. Підліток приміряє різні ідентичності, пробує в дії те чи інше «Я», і часто від чуйності найближчого оточення залежить, на якому варіанті він кінець кінцем зупиниться. Такі рекомендації дає батькам у своїй публікації на сайті Psychology Today доктор медицини Роберт Дж. Хедайя (Robert J. Hedaya).

Схильність до невиправданого ризику – ще одна особливість перехідного віку. Навіть створення ідеальних умов для розвитку не може на 100% застрахувати від нещасних випадків і необдуманих вчинків. Звинувачувати в чомусь самого підлітка доволі складно: у нього ще не сформована префронтальна кора головного мозку, яка відповідає, крім іншого, за усвідомлення наслідків власних дій, самоконтроль, здатність планувати. Остаточно формується ця ділянка приблизно до 21 року в чоловіків (у жінок раніше). Звісно, відкладати початок самостійного життя до цієї дати ніхто не буде. Вихід – вибудовування зрозумілих і логічних договірних відносин, за яких підлітка попереджають про необхідність компенсувати наслідки дій, що призвели до збитків.

Головні компоненти самодисципліни в підлітка:

концентрація;
доведення справи до кінця;
сталість;
відповідальність.

Самодисципліна – найкращий спосіб підвищення самооцінки!

Якщо нічого не робити й не обмежувати, то доведеться змиритися з тим, що ситуацією керує особистість, яка приймає рішення в результаті раптового емоційного імпульсу, не пов’язаного з жодною логікою. Лімбічна система головного мозку, що відповідає за емоції, прив’язаність, потяг і розмноження, оцінку змісту й фактологічну пам’ять, є давнішою за неокортекс і разом зі стовбуром мозку, чи мозком рептилій, забезпечує людині виживання. Особливо коли така людина достатньо захищена від впливу зовнішніх факторів і соціуму – в тому числі від спілкування з такими ж незрілими особистостями.

Однак про розвиток і вихід у самостійне плавання у даному випадку не йдеться. Без навичок абстрактного мислення, вміння самостійно приймати рішення і відповідати за їх наслідки людина залишається підлітком незалежно від того, скільки їй років за паспортом. При цьому стати щасливою такій людині складно – впоратися з власними імпульсами вона не може, пояснити їх появу також, соціум не готовий грати роль няньки і намагається уникати контактів із незрілою особистістю через непередбачуваність у спілкуванні й ненадійність у ділових справах.

Онлайн-освіта і перехідний вік

Одним із інструментів формування дорослого ставлення до життя є навчання онлайн, яке вимагає від підлітка мотивованості, вольових зусиль, самоконтролю, вміння планувати свій графік для прослуховування лекцій і виконання завдань. Концентрація на виконанні тієї чи іншої дії, налаштованість на результат – це і властивості розвиненої префронтальної ділянки головного мозку, і засіб її розвитку водночас. Виконувати завдання і прослуховувати лекції без відволікання набагато легше за відсутності однолітків. При цьому ділитися новим матеріалом, звичайно, краще з ровесниками – як і відпрацьовувати нові вміння, застосовувати знання на практиці. Коли нова інформація лише засвоюється, вона записується на грифельну дошку короткострокової пам’яті – і для цього бажані тиша й зосередженість, оскільки працює префронтальна ділянка мозку. Вже отриману інформацію краще відпрацьовувати спільно з однолітками – тоді підключається лімбічна система мозку з її емоційністю та здатністю складати дані в довгострокову пам’ять.

Витоки проблем підлітків у школі:

вчителі продовжують ставитися як до дітей;
шкільна програма не допомагає відповісти на запитання «Хто я?», «Яке моє місце в житті?»;
шкільна діяльність не пов’язана з запитами дорослого життя;
на першому місці для підлітка – самоствердження серед однолітків, оцінки – на другому.

Таким чином ідеальним для підлітка є поєднання онлайн- и офлайн-методів навчання. І, зрозуміло, для найкращого результату слід невідкладно застосовувати знання на практиці – своєрідне проживання нової ролі (на цьому принципі побудована відома Kidzania). Звісно, з академічними знаннями шкільної програми це складніше, але можна, наприклад, пройти онлайн-тест ЗНО, щоб оцінити свій рівень знань з предмету і зрозуміти, що ще можна покращити чи підтягнути.

Особливість сучасного навчання в тому, що просте накопичення знань вже не має сенсу – бо завжди є онлайн-довідники і бази даних для отримання потрібної інформації. При цьому особливого значення набувають вміння людини оперувати цією інформацією, вибудовувати ієрархії та об’єднання, формувати концепції, знаходити креативні рішення навіть тривіальних завдань. Також важливо адекватно спілкуватися в соціумі, створювати нові зв’язки і розвивати систему контактів. Все це вимагає розвиненої префронтальної ділянки головного мозку, тож без математики, лінгвістики, філософії та інших наук, які розвивають логічне мислення, не обійтися.

Один з варіантів доповнення шкільної програми і позакласних занять – школа онлайн, що дає доступ до найкращих викладачів і методик. Підготовка до ЗНО з використанням передзаписаних відеолекцій і тестових завдань онлайн – доведений практикою спосіб позбутися прогалин у програмі за предметом, натренувати вміння проходити тести, систематизувати всі знання, що були отримані з 5 по 11 клас. За умови регулярних занять, навіть недовгих (онлайн-лекція триває лише 20 хвилин), можна спокійно і без зайвого поспіху підготуватися до найскладнішого та найвідповідальнішого іспиту – зовнішнього незалежного оцінювання.

Безперервна освіта допомагає адаптуватися до мінливого світу, згладити гострі кути та протиріччя, які виникають у соціумі внаслідок конфлікту інтересів. При цьому онлайн-формат навчання не лише дає доступ до викладача незалежно від його локації, не лише економить час і кошти на дорогу, а й сам по собі стає інструментом виховання вольових якостей і розвитку розумових здібностей.

Родинне виховання- необхідна умова забезпечення духовної єдності поколінь

Родина, родина — від батька до сина,

Від матері доні добро передам,

Родина, родина — це вся Україна

З глибоким корінням,

З високим гіллям.

(Вадим Крищенко)

В умовах українського національнокультурного відродження, створення нової системивиховання а освіти юного покоління питання співпраці сім’ї та школи у формуванніособистості, їх взаємодії та взаємовпливу є досить актуальним.

Спираючись на Закон «Про освіту», у відповідності до Національної доктрини розвиткуосвіти у ХХІ столітті, на одне з перших місць ставлю проблему єдності та взаємозв’язкусімейного і громадянського виховання; переконана, що школа і сім’я — це дві сили, якіздатні сформувати майбутнього громадянина України.

Роль сім’ї у вихованні тарозвитку особистості важкопереоцінити. Адже закладисуспільного вихованняніколи не зможуть узяти насебе всю справу виховання і замінити повністю сім’ю.

Задача вчителя консолідувати зусилля школи, сім’ї та громадськості. Вважаю, щопотрібно постійно визначати пріоритетні напрями підвищення педагогічної культурибатьків, урізноманітнювати форми батьківської освіти, вивчати рівень педагогічноїкультури сімей, соціальних умов та виховних можливостей, застосовувати нетрадиційніформи і нестандартні методи у роботі з батьками. Тобто йти від конкретного дозагального розв’язання завдання школи — формування у школярів знання відчуттяроду, сприяти відродженню народно-педагогічних традицій виховання. Акцентуватиувагу на тому, що родина — це основа формування людської особистості, бо робитьжиття кожного щасливим, повноцінним, плідним.

Перед учителями постають такі завдання:

1. Організація партнерських стосунків школи і сім’ї щодо виховання майбутньогогромадянина України.

2. Створення необхідних умов для спільної діяльності класовода та батьків зізбереження психічного та фізичного здоров’я дитини.

Перші уроки життя діти здобувають у сім’ї, де громадянськість виховується всімукладом спільного життя: побутом, працею, звичаями. Тут насамперед дитина засвоюєтакі загальнолюдські поняття, як добро і зло, правда і кривда, гарне і погане, кориснеі шкідливе — тобто ті морально-етичні принципи, на яких споконвіку ґрунтується педагогічний досвід народу.

Саме в родині дитина набуває досвіду громадянської поведінки. Джерелогромадянськості дітей міститься у психоповедінці батьків , їхньому патріотизмі,вболіванні за біди й невдачі, гордості за успіхи Батьківщини, готовності стати назахист, примножувати її матеріальну і духовну культуру.

Родина - золотий осередок суспільства, міць якого й стабільна опіка домашня наддітьми зумовлюють силу народу, держави.

Теоретичні основи формування родинно-сімейного виховання у школі на сучасному етапі

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ — поняття, що розкриваютьморальну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формуваннялюдини. Від роду до народу, нації — такий природний шлях розвитку кожної дитини,формування її національної свідомості і громадянської зрілості.

Родинне виховання — перша природна і постійно діюча ланка виховання. Бездокорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін уподальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладаєтьсядуховна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття ісвіторозуміння.

Родиновиховання — це перевірений віками досвід національного виховання дітей усім’ї. Воно є джерелом формування світогляду, національного духу, високоїморальності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людськихпочуттів, любові до матері, батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани до рідноїмови, історії, культури.

Завдання родинно-сімейного виховання:

· виховання фізично і морально здорової дитини, забезпечення необхіднихекосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини(генотипу);

· створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвиткупочуттів і сприймань дитини, її самореалізації;

· засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних нормвзаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культуриповедінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатностівиявляти турботу про молодших, милосердя до слабших і людей похилого віку;

· залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень,прислів’їв, приказок, дум, лічилок тощо; виховання поваги до школи і вчителя,прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;

· включення дитини до спільної з дорослими діяльності, розвиток творчоїпрацелюбності, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище;виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовахринкових відносин;

· формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне вмистецтві і житті, поважати прекрасне в учинках людей; забезпечення умов дляїхньої творчої практичної діяльності;

· забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейнихреліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, звичаїв,обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості.

Працюючи з батьками, необхідно постійно переконувати їх у тому, що сім’я має шанувати й поважати українську мову, культуру, традиції і звичаї, виявляти шанобливе ставлення до національної літератури, преси, мистецтва, радіо ітелебачення тощо. Дитині передається ставлення батьків та членів родини до національних цінностей через спілкування, споглядання та в інший спосіб.

У бесідах з батьками важливо застерігати їх від помилок, що виникають через нехтування батьківськими обов’язками. Підкреслювати, що чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки,почуттів, різноманітної діяльності. Діти поважають батьків вимогливих і справедливих,чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих, ініціативних ворганізації різних корисних справ — як дитячих, так і родинних та громадських.

Психологічні фактори формування соціокультурного середовища як запорука ефективного розвитку школярів

Надзвичайно важливим фактором формування соціокультурного середовищавиховання дітей у сім’ї є особистий приклад батьків. Разом з тим вправи і прищеплення звичок, організація режиму навчання, праці і відпочинку дітей, виконання ними різнихдоручень і обов’язків, ігри створюють у сім’ї атмосферу доброзичливості,невимушеності, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

Сила слова. Розповідь та пояснення, настанови, поради.

Народні звичаї та традиції. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національнасвідомість, гідність і самоповага.

Поняття «український народ», «українська нація» відображають і традиції — трудові,моральні, естетичні та ін. Вони мають визначати національне виховання дітей у сім’ї іродині.

Святкування сім’ями дат народного календаря. Це сприяє формуванню в дітейдуховної культури. Народний календар включає дати і події, які мають яквселюдський, так і національний, і релігійний характер.

Дати родинного календаря. День родини, відзначення днів народження кожного членасім’ї, сімейних ювілеїв, роковини подружнього життя за участю дітей і онуків, щосприятиме єдності поколінь, міцності родини, засвоєнню кращих традицій українськогонароду.

Вивчення батьками народних традицій, звичаїв і обрядів та впровадження їх у життя івиховну практику своєї сім’ї сприяють формуванню в дітей і молоді національногохарактеру, національної самосвідомості і гідності.

Пріоритетні напрями родинно-сімейного виховання

Сьогодні як для української родини, так і для всієї освітньої системи найважливішимзавданням є формування особистих якостей громадянина України, які включають усебе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Сім’я має забезпечити:

1. Правове виховання.

2. Моральне виховання. Мета: набуття молодим поколінням морального досвіду,успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культуриміжлюдських і міжнаціональних взаємин, формування моральної культури. Змістморального виховання у сім’ї становить насамперед виховання любові до рідної землі,свого народу, його культури та мови; виховання гуманних почуттів; формуваннярозумних потреб, свідомої дисципліни; виховання в дітей скромності, чесності іпрацьовитості, здатності до прояву почуттів сорому та власної гідності,непримиренності до аморальних учинків людей.

3. Статеве виховання. Від морально-психологічного клімату в сім’ї, від взаємовідносинміж батьками залежить виховання в підростаючого покоління кращих моральнихякостей.

4. Художньо-естетичне виховання, що спрямоване на формування в дітей основестетичної культури.

5. Формування духовності й духовної культури дітей у сім’ї певним чином відображаєсферу інтересів і потреб життя суспільства. Значне місце у формуванні духовностілюдини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно відображено нормистосунків у сім’ї, шанобливе ставлення до найрідніших людей. Зміст родинно-побутовоїкультури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечуєдуховну єдність поколінь, неперервність минулого, сучасного, майбутнього нації.Формування духовності тісно пов’язується з релігійними виховними традиціями.

6. Патріотичне виховання. Могутнім стимулом виховання патріотичних почуттів іпрактичної діяльності є формування національної свідомості. Воно передбачаєусвідомлення дітьми своєї етнічної спільності, оволодіння національними цінностями імовною культурою свого народу.

7. Трудове виховання. Воно має забезпечити повагу до людей праці; свідоместавлення до праці як вищої цінності людини суспільства, формування творчоїпрацелюбної особливості; взаємодію сім’ї, школи, трудових об’єднань учнів,позашкільних установ і трудових колективів; нетерпимість до проявівбезвідповідальності в праці і лінощів.

8. Екологічне виховання. Екологічна культура передбачає: усвідомлення людиноюсебе як частини природи, що є основою життя; свідоме дотримання норм поведінки вприроді; пропаганду природоохоронних ідей і т. ін.

9. Розумове виховання. Зумовлює розвиток у дітей цікавості, допитливості,кмітливості, інтелекту і формування в них пізнавальних інтересів; виховання свідомогоставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці;розвиток потреби у творчому оволодінні знаннями і вмінням самостійно їх здобувати;виховання мотивів та відповідального ставлення до навчання, готовності допрактичного застосування знань і вмінь; привчання до наукової організації розумовоїпраці. Розумове виховання передбачає створення сприятливих умов, за яких дітимають розвивати свої природні здібності і таланти, задовольняти інтереси,вдосконалювати інтелектуальні вміння, збагачувати почуття.

Виховання дітей у сім’ї потребує від батьків глибоких знань і врахування їх віковихособливостей. Це повною мірою сприяє формуванню в дітей уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя.

Методичні рекомендації щодо формування відносин між сім’єю і школою

· Спільником сім’ї у розв’язанні важливих задач виховання дитини є вчитель.

· Уважаю, що мудрість шкільної і батьківської педагогіки в тому, щоб спільнимизусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищої людської радості —безкорисливого творення добра для людей.

· Рекомендації щодо вдосконалення роботи в системі родинного виховання

· Створення сприятливого психологічного клімату в сім’ї, де виховується дитина.

· Організація і проведення спільної роботи в системі «вчитель — діти — батьки».

· Безпосередня участь батьків, членів педагогічного колективу в навчально-виховному процесі, в медико-профілактичній роботі з учнями.

· Безпосередня участь батьків у розвитку та зміцненні матеріально-технічної базинавчального закладу.

Використовуючи вищезазначені форми роботи, необхідно намагатися розв’язати комплекс завдань. А саме:

· відверте спілкування дітей із дорослими щодо визначення морально-якіснихцінностей дитини;

· самостійні роздуми дитини над визначеними моральними ідеями;

· самозбагачення внутрішнього світу дитини під час спілкування;

· готовність та потреба учня в самовдосконаленні.

Успіх виховання у сім’ї. Від чого він залежить?

· Родина — найбільш інтимний колектив, де люди живуть разом, приймають спільнірішення, підтримують одне одного. Успіх виховання залежить від таких чинників:

· Сприятливого морального клімату.

· Спільної діяльності членів сім’ї, що породжує доброту, людяність, духовність.

· Справедливого розподілу обов’язків, взаємодопомоги та підтримки.

· Спільного життєвого світогляду.

· Оптимістичного настрою в сім’ї.

· Особистого прикладу батьків — головного методу сімейного виховання(наслідування досвіду).

· Шанування членів родини: поваги до старших, навчання спілкування, розвиткувласних моральних цінностей, адаптації.

· Бережливого ставлення до природи.

· Активної участі дітей у сімейному житті.

· Стилю виховання (прагнення до демократичного).

· Відсутності насилля.

· Збереження добрих традицій та звичаїв. У них засвоюється культура сім’ї, повагадо старших, любов до молодших, такт.

· Відбору телепередач.

· Підготовки до майбутнього сімейного життя.

Виховний ідеал української сім’ї

Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеалвикристалізувався у формі ставлення в народі до сім’ї і праці, особливостях засвоєння,збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотриманняобов’язків, прав і свобод українського народу.

В сучасних умовах на виховний ідеал мають орієнтуватися державна політика, школа,сім’я, суспільство. Він творився віками і за традицією сьогодні має переходити відстарших поколінь до молодших, що його доповнять і вдосконалять.

Українська сім’я має культивувати такі якості і особливості характеру людини, як:

· повага і відданість своїм батькам, готовність до взаємодопомоги;

· шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

· сформованість національної свідомості, любов до рідної землі і народу, відданістьУкраїні;

· розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до батьків, жінки-матері,культури та історії рідного народу;

· сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою,яка є основою національної культури;

· шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяютьУкраїну;

· усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості засвою землю і народ;

· усебічний і гармонійний розвиток особистості;

· висока духовна культура особистості, сформований світогляд, розуміння законіврозвитку природи, суспільства;

· дотримання принципів загальнолюдської і народної моралі: правдивості,справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, гуманного ставлення долюдини і довкілля;

· повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров’я, фізична досконалість;

· повага до Конституції, законодавства України, державної символіки; усвідомленнягромадянської відповідальності за дотримання основ державного права, трудового,громадянського, сімейного законодавства;

· висока художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;

· екологічна культура, гармонія відносин з природою;

· спроможність розвивати пізнавальну активність і культуру розумової праці;розуміння суспільної ролі наукових знань;

· уміння міжособистісного спілкування, культура спілкування, гуманізм, колективізм,товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримка,чесність і порядність в особистій поведінці і відносинах з іншими.

Щоб діти і батьки йшли до школи залюбки. Головні виховні засоби народної педагогіки

Головні виховні засоби народної педагогіки

· Виховання у сім’ї (поведінка, вчинки батьків, мова, праця). Колисанки матері — цеперші уроки, що знайомлять з побутовими речами і моральними цінностями.

· Шанування батьків. Союз чоловіка і жінки, виховання ними дітей.

· Спільна праця.

· Любов до природи, її краси, цінування її користі для людини.

· Фольклор — прислів’я і приказки, створені практичним досвідом. Вонипрославляють працелюбність, сміливість, скромність, кмітливість, розсудливість,розум, вірність. Воюють проти ледачих, пихатих, скупих, брехливих, базік. Великевиховне значення мають прислів’я про працю, правдивість, сміливість, повагу добатьків, про доброту, вміння вчитися на своїх помилках про людські вади, любовдо рідного краю, історичного минулого тощо.

· Мистецтво

· Народні звичаї (свята, обряди, традиції, збереження і відновлення традицій).

· Ремесла і промисли.

· Вірування.

В основі українськоїродинної педагогіки йпсихології завжди чітковирізнялися її ідеали, суттюсвоєю вкоріненні в глибинижиття народу, йогосвідомості, праці і творчоїдіяльності.

Споконвіку для нашого народу найвищими і святими були ідеали сім’ї як першоосновижиття людини, своєрідної фортеці, яка забезпечує розвиток і захист найкращихякостей особистості; праці як найповнішої форми вияву творчих здібностей іможливостей людини, джерела достатку й радості, забезпечення повноцінного життяродини; духовності і гуманного ставлення до навколишнього середовища та людей;громадянства як відчуття особистої належності до рідної землі, держави, сім’ї, роду,способів життя, традицій і звичаїв, відповідальності за їх збереження, розвиток іпримноження. На цих засадах і мають відроджуватися українська сім’я та вихованняпідростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства ісуспільних відносин. Метою їх є: вчити дітей усвідомлювати значимість сім’ї в життілюдини; формувати у них культуру почуттів; виховувати шанобливе ставлення дочленів родини, відповідальність за свої вчинки, чуйність, любов і повагу до близькихлюдей; плекати доброту, людяність, бажання наслідувати кращі зразки поведінкичленів сім’ї.

Як класний керівник я постійно контактую з батьками. Проводжу дні відкритих дверей,на яких демонструються кращі досягнення дітей, колективні творчі роботи. Запрошуюбатьків на відкриті уроки, родинні свята. Організовую лекції, семінари, поради іконсультації з метою педагогічної батьківської просвіти. Вважаю за необхідневпровадження нових, нетрадиційних форм роботи, що розширюють вплив на батьків,організацію психолого-педагогічних, консультативних центрів при навчальномузакладі з метою надання соціальної допомоги сім’ям з виховання дітей.

Основною задачею класоводу є підвищення педагогічної культури батьків. Як правило,виділяють три рівні педагогічної культури батьків.

1. Високий рівень. Батьки, що володіють цим рівнем, мають глибокі і свідомі знання врамках сімейного виховання, високий ступінь сформованості основних виховних уміньі навичок. Систематично займаються вихованням дітей, ураховуючи їх вік таіндивідуальні властивості. Підтримують постійний зв’язок зі школою, виконуютьгромадські доручення.

2. Середній рівень. Такі батьки загалом мають деякий мінімум знань у рамкахпедагогіки, але вони недостатньо осмислені. Ці батьки не мають чіткого уявлення промету, засоби, методи та прийоми виховання, не завжди вміють застосовувати своїзнання на практиці. Їхні виховні вміння і навички потребують подальшого розвитку.Батьки цієї групи загалом відвідують заняття батьківського всеобучу, сприймаютьзауваження вчителів, адже самі зрідка проявляють активність у суспільних справахкласу й школи, частіше вони виконують разові доручення. Такі батьки використовуютьдосвід виховання, що отримали в родині, елементи народної педагогіки. За допомогоюз боку школи батьки цієї групи задовільно виховують своїх дітей.

3. Низький рівень. Такі батьки відрізняються частковою чи повною відсутністю знань зпитань сімейного виховання, байдужим ставленням до своїх дітей і своїх виховнихфункцій. Вони байдужі до навчання і виховання дітей, їхньої поведінки. Вони невміють раціонально організувати життя і діяльність дітей, не вміють розв’язатиконфліктні ситуації, що виникають у сім’ї. Це призводить до неправильного обиранняметодів впливу на дітей. Ця група батьків часто відноситься до групи ризику(зустрічаються сварки, вживання алкоголю, жорстокість, нерозумна любов до дітей).Такі сім’ї звичайно потребують особливої уваги та підвищення педагогічної культури.

Підвищення педагогічної культури батьків — є стрижень їх педагогічної освіти.Вивчивши виховні можливості батьків свого класу, я визначила для себе головнінапрями підвищення педагогічної культури батьків:

· психолого-педагогічна освіта, яка озброює батьків науковими знаннями просутність виховання, його особливості і закономірності;

· звернення до скарбниці народної педагогіки; вивчення народно-педагогічнихпоглядів на сім’ю, родинне виховання.

Форми батьківської психолого-педагогічної освіти: батьківські збори, бесіди, зустрічі«за круглим столом», конференції з досвіду сімейного виховання, активні семінари-практикуми, психограми, рольові ігри, творчі дискусії, диспути, аукціони ідей родинноїпедагогіки.

Необхідним у своїй роботі вважаю індивідуальне спілкування з батьками: консультації,бесіди, залучення до шкільного самоврядування, участь у питаннях організаціїшкільного життя.

Сім’ям, що мають високий рівень виховних можливостей, пропоную впливати на сім’ї ізсереднім та низьким рівнем такими засобами, як: вивчення досвіду, обмін досвідом,розповсюдження досвіду; залучення до співробітництва з класом, школою;використання індивідуальних можливостей дітей; допомогу вчителю в організаціїнетрадиційних форм роботи з батьками. Крім цього, організую роботу родинногоклубу.

Планування роботи класовода з батьками. Батьківський всеобуч

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу — це відповідальнезавдання вчителя.

Розв’язання цієї задачі стане можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображеннятакі напрями діяльності класовода з батьками:

· батьківські збори;

· педагогічне керівництво діяльністю батьківського комітету;

· психолого-педагогічна освіта батьків;

· індивідуальна робота з батьками.

Вважаю за необхідне забезпечити участь батьків у колективних творчих справах.Важливим для класовода є така форма роботи з батьками, як відвідування сімей.

· Орієнтовна тематика батьківських зборів

· Організація навчання, праці і змістовного дозвілля школяра вдома.

· Національна доктрина про розвиток особистості дитини.

· Виховний потенціал сучасної сім’ї.

· Не запізніться з добротою! (Основи моральності, доброти і милосердянароджуються в родині.)

· Роль сімейних традицій у вихованні дітей.

· Здоров’я і фізичний розвиток школярів.

· Роль сім’ї у вихованні працелюбності дитини.

· Інтереси школяра, особливості розвитку його волі і характеру.

Напрями і тематика психолого-педагогічної освіти батьків

· Оформлення інформаційно-педагогічного куточка для батьків.

· Консультація «Як формується особистість школяра».

· Консультація «Як допомагати дитині у навчанні».

· Аукціон ідей «Дозвілля сім’ї».

· Презентація матеріалів, журналів, газет про родинне виховання.

· «Школа для батьків». Тема: «Як розвити творчу уяву дитини».

· Виставка педагогічної літератури «Сімейна педагогіка».

· Рольова гра «Ранок у вашому домі» (психологія спілкування).

· Батьківський «консиліум» для учнів, які потребують особливого педагогічногоконтролю.

· Робота консультпункту «Запитуєте — відповідаємо...».

· Творче обговорення «Давайте порадимось!». Проблема: як організувати дозвіллята оздоровлення дитини під час канікул.

· Бесіда «Моя сім’я — чудове місце для життя».

· Творча справа «Сімейний вечір».

· Поради батькам «важких» учнів.

· Бесіда «Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей».

· Поради батькам «Один день без нотацій».

· Бесіда «Причини невстигання ваших дітей».

· Години спілкування «Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на земліодна».

· Родинні свята «Найріднішим у світі», «Шануй батька й неньку і школу рідненьку», «Ніжність голубина — ненька єдина».

· Ранок «Чомучки».

Цей перелік можна й продовжувати. Плануючи свою дослідницько-аналітичнудіяльність, обов’язково потрібно впроваджувати в роботу з батьками анкети, тести,актуальні інтерв’ю. На основі живого матеріалу рівня сформованості виховнихможливостей батьків планую індивідуальну роботу з батьками:

· зустріч з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні;

· тижні відкритих уроків для батьків: «Що вміє ваша дитина»;

· започаткування «Скрині довіри» (збір проблемних питань для індивідуальнихтематичних консультацій);

· відвідування сімей з метою спостереження організації навчання дитини вдома;

· листування з батьками про успіхи їх дитини в різних видах діяльності;

· індивідуальні тематичні педагогічні консультації;

· бесіди спеціалістів з батьками (соціальний педагог, психолог);

· обмін досвіду з питань виховання;

· висловлення подяки за активну участь в організації навчально-виховного процесутощо.

Нетрадиційні форми спілкування

Недарма в народі кажуть: «Без сім’ї немає щастя на землі». Тому й повинні вчителі,об’єднавшись з батьками, родинами, дбати про виховання юних громадян, якіжитимуть, продовживши нашу справу у вільній, незалежній, квітучій Україні.

Нетрадиційні форми спілкування з батьками

· Азбука родинного виховання — обговорення проблем, труднощів виховання дітей унеповних сім’ях, виступи спеціалістів (лікарів, юристів, психологів, наданнябатькам індивідуальної допомоги.

· Актуальне інтерв’ю — висвітлюються різні проблеми, шляхи подолання перешкод усімейному вихованні.

· Альбом-естафета — «Як ми відпочиваємо» — досвід організації відпочинку вродині.

· Аукціон ідей родинної педагогіки.

· Батьківський ринг — взаємонавчання, взаємозбагачення членів родини,розв’язання педагогічних ситуацій.

· Батьківська школа — організується у формі клубу, передбачається проведеннядиспутів ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесід, підбірлітератури, надання практичної допомоги.

· Вечір великої родини — участь беруть батьки, школярі, педагоги; організаціявідпочинку, ігри, вистави театру тощо.

· День добрих справ — спільна трудова діяльність батьків і дітей.

· Дерево родоводу — зустрічі поколінь, роздуми над проблемою виховання,звернення до джерел народної педагогіки.

· Дискусійний клуб — обговорення проблем виховання школярів.

· Дні здоров’я — у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків іконсультують їх з проблем виховання.

· Екскурсійна робота — спільні виїзди з родиною з метою вивчення рідного краю.

· Клуб «Сімейні традиції».

· Народна світлиця — звернення до народних традицій, формування особистостішколяра через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу,спільну діяльність батьків, дітей і педагогів.

· Педагогічний десант — виступи педагогів з актуальних проблем виховання напідприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок,випуски спеціальних стіннівок.

· Родинний міст — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.

· Сімейна скринька — добірка матеріалів з досвіду родинного виховання.

· Сімейні свята в класі «За круглим столом» — започатковують їх педагоги,об’єднуючи сім’ї для спільного проведення днів народження дітей, календарних інародних свят.

· У сімейному колі — анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам черезконсультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, психологами, юристами.

Як успішно провести зустріч з батьками

Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, слід використовувати нетрадиційніметоди представлення учасників. Наприклад, запропонувати батькамвідрекомендуватись, називаючи своє повне ім’я та пригадуючи, як їх називали вдитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили здому.

· Заохочувати батьків до активного обговорення. Батьки повинні почуватися вільнопід час обміну думками.

· Проводити зустрічі з батьками в затишному зручному приміщенні.

· Надсилати батькам запрошення і звертатись персонально до кожного.

· Розповідаючи про життя класу, використовувати фотографії, магнітофонні записиучнів свого класу, відеоматеріали.

· Завжди передбачати час для того, щоб родини могли порозмовляти між собою.

· Доповідь робити короткою. У дорослих невелика тривалість концентрації увагипісля робочого дня.

· Враховувати інтереси та потреби родини у виборі тематики зустрічі.

· Обов’язково включати до свого виступу розважальні ігрові моменти.

· Залучати батьків до інформації заздалегідь, заслуховувати індивідуальні звіти.

· Вчити цінувати сімейне життя.

Робота з удосконалення системи родинно-сімейного виховання є процес складний ітривалий. Тому, вважаю, що маю володіти достатніми ґрунтовими знаннями не лише зцього питання, а сучасних соціології, психології. Потрібно звернути увагу на ті основнінаціональні, громадянські цінності та цінності особистого сімейного життя; пам’ятаючи,що дитина більше часу проводить у сім’ї, завжди підтримувати зв’язки з родинами,намагатись допомагати батькам у вихованні.

Отже,«щоб діти і батьки йшли до школи залюбки», планую визначити для себе 10заповідей вихователя, основним з яких вважаю: звинувачувати дитину, яка не вважаєсебе винною,— педагогічне зло.

Проблеми підлітків: як мотивувати на навчання?

Оптимальний режим навчання для підлітка – поєднання самостійних і групових занять

Витоки проблем перехідного віку

Читати ще: Як зосередитися на навчанні кінестетикам і не тільки

Мозок підлітка: вікові зміни та ставлення до навчання

Мозок підлітка змінюється на всіх рівнях:

стволова частина мозку (мозок рептилії) – гормональна перебудова, зростання організму;
лімбічна система мозку – нові емоції й почуття, мотивація;
неокортекс (кора головного мозку) – розумові процеси, уява, воля.

У пошуках ідентичності: як допомогти підлітку впоратися з собою

Як допомогти підлітку стати дорослим?

забезпечити можливості для пошуку себе (курси, секції, хобі);
створювати сприятливе оточення з однолітків;
давати свободу в розумних межах, про які домовляються;
дотримуватися договірних відносин;
стежити за неминучістю компенсації збитків у разі безвідповідальних дій.

Головні компоненти самодисципліни в підлітка:

концентрація;
доведення справи до кінця;
сталість;
відповідальність.

Самодисципліна – найкращий спосіб підвищення самооцінки!

Онлайн-освіта і перехідний вік

Витоки проблем підлітків у школі:

вчителі продовжують ставитися як до дітей;
шкільна програма не допомагає відповісти на запитання «Хто я?», «Яке моє місце в житті?»;
шкільна діяльність не пов’язана з запитами дорослого життя;
на першому місці для підлітка – самоствердження серед однолітків, оцінки – на другому.