Впровадження нестандартних уроків практично

Сучасна школа повинна насамперед піклуватися про розвиток особистостей. Чи не тому ми часто бачимо світ у чорно-білих кольорах, що в ньому так мало людей, які мають свої думки, переконання?

Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Потрібно, щоб кожен учень усвідомив: мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, розриває генетичний зв’язок між поколіннями. К. Ушинський писав: "Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її ".

Справді вчитель творить людську душу, розвиває почуття. Ще Аристотель вважав: якщо ми піклуємося лише про розумовий розвиток молодої людини, забуваючи про необхідність розвитку її почуттів, ми йдемо назад, а не в перед.

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові і поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.

Дитина – не папір , на якому потрібно щось намалювати, це папір з малюнком, який нанесла природа. Отже, потрібно лише створювати умови для навчання й виховання. "Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться", - справедливо писав Г. Сковорода.

Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ви зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуйте своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього ваш урок пройде марно.

Тому переді мною важлива і складна державна задача, для вирішення якої потрібні знання, енергія, пошук нових шляхів. Кожен, хто пов’язаний з викладанням мови, знає, що засвоюється матеріал тим легше і краще, чим більше зацікавлений у ньому той, хто навчається, чим більше він захоплений навчанням.

Анатоль Франс якось зазначив:"Мистецтво навчання є мистецтво пробудження в юних душах допитливості і послідуючого її задоволення. Коли ж насильно забивають голову знаннями, вони тільки гнітять і засмічують розум". Необхідно, щоб урок словесності був високоефективним, щоб він залишав слід у душах підлітків. Тому досвід підказує, що у вивчення мови слід вносити нетрадиційні, нестандартні форми роботи, бо оновлення форм, змісту і методів навчання – це настійна вимога дня.

Нетрадиційний, нестандартний урок!... Ця форма класичних занять все наполегливіше утверджується в шкільній практиці. Багато вчителів вбачають у ній засіб подолання стереотипу уроку, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між вчителями та учнями. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє, розвиток зв’язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

За новою навчально-виховною концепцією вивчення української мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил – вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, послуговуватися нею в різних ситуаціях.

Як же донести до кожного школяра багатство й красу рідного слова, виробити вміння невимушено вести бесіду, створювати тексти літературною мовою?

Ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Особливо це стосується дітей 5-6-их класів. Дітей, які щойно перейшли до середньої ланки і великою мірою ще сприймають життя як гру. Їхні очі широко відкритті назустріч казковому, незвичайному. Вони охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність. І тому уроки з елементами казки, гри в такому віці надзвичайно ефективні.

У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Тобто будую уроки так, щоб вони були підпорядковані дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань, умінь і навичок і вміти їх застосувати у житті.

Уроки рідної мови та літератури вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. Таким є урок – КВК.

Урок-КВК – це і радість колективного пошуку правильної, дотепної відповіді, і можливість для кожного самостійно здобути та проявити свої знання, кмітливість, гумор, артистизм. Краще всього таку форму навчання проводити під час узагальнення, закріплення чи повторення пройденого .

Оволодіння мовою немислиме, перш за все, без накопичення певного словникового запасу, постійного його збагачення. А це – не просто запам’ятовування слів, але й усвідомлення їх багатозначності, вживання в реченні. І ось тут допомагає гра, творчість.

Нетрадиційні елементи гри застосовую і на уроках у 7-их класах, які доповнюю ще й диференціацією. Учні з бажанням і великим задоволенням виконують такі завдання, де може виявитися їх творча індивідуальність. Прикладом може бути вступний урок по темі "Прислівник як частина мови".

До нетрадиційних форм навчання належить і адаптивна система навчання, яка останнім часом широко висвітлюється на сторінках методичної преси. Ця форма роботи використовується не лише на етапі повідомлення нової інформації, а й під час самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, дослідницької діяльності. При цьому виробляється в учнів уміння здобувати знання, узагальнювати і робити висновки.

Така система орієнтує учнів не на запам’ятовування прослуханого, а на розуміння та аналіз мовного матеріалу в ході уроку. При цьому діти вчаться здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, працюють над виробленням навичок оволодіння новими формами планування самостійної роботи, на кожному уроці кожен учень працює безперервно

Учні здійснюють самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою, трактують свою точку зору на оцінку). 

Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби. Для мене важливо, щоб вихованці вміли правильно оцінити вчинки людей і свої власні, прагнули наслідувати позитивних героїв, бачити і розрізняти погане і прекрасне навколо. На уроках літератури намагаюсь, щоб школярі не тільки зрозуміли і запам’ятали виучуване, але й відчули його. Емоційність допомагає глибше пізнати світ, сильніше відчути любов до добра і ненависть до зла, захоплюватися благородством й боротися з тим, що заважає нам жити. На кожному уроці працюю над збагаченням словникового запасу, розвиваю творчу самостійність, інтерес до знань. Знаючи, що уроки літератури - це уроки моральності, патріотизму, проводжу в класах уроки-суди, уроки-семінари, уроки-концерти, уроки-подорожі, уроки-екскурсії, уроки-диспути та уроки-зустрічі. Для цього звертаюся до періодичних видань: журнал "Вивчаємо українську  мову та літературу", "Дивослово».

Отже, запровадження нетрадиційного підходу до вивчення української мови та літератури в загальноосвітній школі переслідує досягнення такого рівня володіння мовою, який забезпечить:

а) вміння грамотно вибудовувати усне й писемне мовлення;

б) вміння точно "малювати" картини дійсності і логічно висловлювати думки, користуючись відповідними типами, стилями, жанрами мовлення;

в) уміння правити власне мовлення і розвивати його індивідуальні риси.

Як супутні досягаються не менш важливі загальні цілі:

а) формується цілісний, системний тип сприймання, опрацювання і відновлення знань;

б) стимулюється загальний розвиток особистості;

в) створюються сприятливі умови для розвитку творчого начала, утвердження своєї самобутності кожною особистістю;

г) виробляється вміння працювати з інформацією самостійно.

Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.

Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.