Творча майстерня вчителя української мови та літератури Семенової Олени Петрівни: Уроки української літератури

Література рідного краю

Борис Мозолевський

Поетично – прозова книга

«Скіфський степ» - унікальне явище української літератури.

Філософське осмислення людського буття.

Тема уроку: Борис Мозолевський. Поетично – прозова книга

«Скіфський степ» - унікальне явище української літератури.

Філософське осмислення людського буття.

Мета: поглибити відомості про життя і творчість Бориса Мозолевського – поета , письменника , вченого , історика , археолога, розкрити високий світ його поезії , допомогти учням усвідомити філософські засади поезії , розвивати вміння висловлювати своє враження від почутого , побаченого, на прикладі творчості поета формувати історичну пам’ять , плекати природне почуття національної гордості.

Обладнання: виставка творів Бориса Мозолевського , поетично – прозова книга «Скіфський степ» , монографія професора В.П.Шкварця «Борис Мозолевський. Життя і творчість», епіграф.

Епіграф уроку: І в не затишному сім світі

Тим на землі щасливий я,

Що в золотому верховітті

Зоря лишилася моя.

Борис Мозолевський

Записані слова на дошці :

Чи слід лишу , чи в забуття порину,

Надіюся , хоч, може й без надій .

Лиш ти , мій болю , ти , моя Вкраїно,

Живи в добрі , святись і молодій.

Борис Мозолевський

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Емоційне налаштування на урок.

Слово вчителя.

Погляньте одне на одного , усміхніться . Нехай із промінчиків добра , що засяяли на ваших обличчях , і розпочнеться наш урок. А він сьогодні незвичайний.

II. Повідомлення теми , мети уроку.

III.

Тема уроку: Борис Мозолевський. Поетично – прозова книга

«Скіфський степ» - унікальне явище української літератури.

Філософське осмислення людського буття.

І В ЦЬОМУ НАМ ДОПОМОЖЕ ДЕРЕВО МУДРОСТІ , НА ЯКОМУ Є ВСІ ЕТАПИ УРОКУ , А В КІНЦІ ВИ СВОЇ ВРАЖЕННЯ ВІД УРОКУ ВИСЛОВИТЕ ЗА ДОПОМОГОЮ КВІТКИ НА ГАЛЯВИНІ ВРАЖЕНЬ.

Отож , розпочнімо роботу.

IV.

Вступне слово вчителя.

У кожної людини в житті є своя стихія , свій космос , де вона найповніше розкриває обдарування , дані Богом . Борис Миколайович був всебічно обдарованою натурою . В його особистості поєднався талановитий історик-археолог , допитливий і сумлінний вчений і закоханий у рідну землю поет. Недаремно друзі і прихильники його таланту іноді навіть каламбурили на кшталт , що Борис , мовляв, перший археолог серед поетів і перший поет серед археологів.

Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо дізнатися про життя та творчість цієї обдарованої людини.

V. Опрацювання навчального матеріалу.

Знайомство з життям і творчістю поета.

Повідомлення учнів.

1 учень.   Мозолевський Борис Миколайович народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка Веселинівського району на Миколаївщині в селянській родині. Батько загинув на фронті, мати виховувала Бориса сама. Після закінчення сільської школи-семирічки Борис став вихованцем при Одеській спецшколі військово-повітряних сил. Після розформування школи був вихованцем однієї з частин ВМФ аж до вступу до військово-морського авіаційного училища в Єйську, яке не закінчив через дострокову демобілізацію.
      Після демобілізації переїхав до Києва, де протягом майже 10 років працював кочегаром на заводі залізобетонних виробів і з 1958 року заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського державного університету, який закінчив 1964 року.
  2 учень.    Ще у школі проявився поетичний талант Бориса, отже в Києві він продовжував писати вірші. Після закінчення університету працював з 1965 до 1968 року редактором у видавництві «Наукова Думка» у Києві, редагуючи видання археологічної тематики. Цього часу він ближче знайомиться з археологією і, в одній з експедицій, з видатним українським археологом О. І. Тереножкіним. Це знайомство на довгі роки пов'язало Б. Мозолевського з археологією.

3 учень.     Борис Миколайович мріяв зробити таку археологічну знахідку, якою би приголомшив весь світ. Сам він любив говорити: ляжу, мовляв, на курган, переночую, коні копитами б'ють, – ось там і будуть могильники із золотом і дорогоцінною збруєю. Він володів якимось надприродним чуттям на коштовності, що пролежали в товщах курганів сотні і тисячі літ.

      1979 року видавництво «Наукова думка» випустило його монографію «Товста Могила», прекрасно ілюстровану й художньо оформлену. 1980 року він блискуче захистив кандидатську дисертацію; тема якої – скарби з Товстої Могили. Із 1986 року і до кінця життя Борис Мозолевський працював завідувачем відділу, потім– сектору скіфської археології Інституту археології НАНУ. У ці роки він займався проблемами етногеографії Скіфії, паралельно проводячи польові дослідження.

Борис Мозолевський опублікував 55 наукових та популярних досліджень, найвідоміші з них – монографії «Товста Могила» (1979р.), «Мелітопольський курган» (1990р.), «Скіфський степ» (1983р.).

4 учень. Перші поетичні збірки вийшли російською мовою: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971). Потім одна за одною збірки віршів українською: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 1971 року був прийнятий до Спілки письменників України. Видав 8 збірок поезій, лірично-прозову повість. Він був i поетом-особистістю, i вченим-особистістю. Особистістю талановитою, багатогранною, самодостатньою.

      Тим часом здоров'я Бориса Миколайовича стало швидко погіршуватися. Хвороба неухильно забирала ученого.
      Борис Миколайович Мозолевський помер від тяжкої хвороби 13 вересня 1993 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. 1998 року на могилі споруджено пам’ятник. Слова з його останнього вірша, викарбувані на могильній плиті:

     За добро, що робив я на світі,
     За усі мої муки й жалі,
     Я воскресну в тридцятім столітті
     І пройдусь по коханій землі.

     1993 року, незадовго до його смерті, об’єднаним рішенням Інституту археології НАН України та Київської Академії Євробізнесу Борисові Мозолевському було присуджено Міжнародний диплом «Золотий скіф», який він не встиг отримати.

Учитель. Талант прагматичного дослідника скіфської давнини підсилювався щемливо ніжним почуттям чужого болю , романтичною уявою і філософським осмисленням буття . У цих всіх властивостях душі поета ви згодом переконаєтеся.

Сьогодні ми поринемо у загадковий , магічний світ його поезії . Зверніть увагу на епіграф уроку:

І в не затишному сім світі

Тим на землі щасливий я,

Що в золотому верховітті

Зоря лишилася моя.

Так , нам лишилася зоря незбагненної , глибокої , філософсько – ліричної поезії археолога – поета , який , розкопуючи кургани , весь час дотикався до вічності і , як кожна людина , думав над своїм призначенням на землі , і над смислом людського буття.

Ми сьогодні будемо читати ці дивовижні вірші . І не будемо їх «анатомувати» - робити аналіз . А просто слухатимемо , як дихає вітер історії із скіфського степу , наближує до нас листи у вічність , «написані» стародавніми скіфами – скіфські кургани.

Пам’ятаєте , що я вам казала , пропонуючи вивчити вірші напам’ять ? Так , кожен буде вчити «свій» вірш , поезію , яка на духовному рівні відповідає вашій особистості , складу вашої душі . І ще у вас було завдання: виділити із поезії рядки , які вам запали в душу .

Отож, поринаємо в давній дивний світ «кароокої Скіфії» . До нас крізь вічний степ іде скіфська богиня кохання – Аргімпаса .

Вірш читає Бабенко Євгенія.

Аргімпаса

Місяць в травах росяних купався

Обрій материнкою пропах ,

Скіфська Афродіта – Агрімпаса-

Йшла по зачарованих степах .

Квітли очі сповнені молитви

І вуста , сотворені для мук .

Ковила їм цілувала литки ,

Зорі зерном сіялись до рук.

І по тих галявах , де ступали

ЇЇ ноги теплі і живі ,

До схід сонця сходили тюльпани

І горіло кров’ю по траві.

А о тій порі , пославши свитки

І забувши січі навісні ,

Скіфи спали по своїх кибитках,

Суджених голублячи вві сні.

Тільки одному всю ніч не спалося

Він під зорі вийшов і затерп.

Скіфська Афродіта – Агрімпаса-

Дивним сяйвом осявала степ.

Йшла вона крізь ніч по чистих

росах,

Місяцем пронизана до дна.

У рудім розпущенім волоссі

Розцвітала квітка неземна.

І коли їх погляди зустрілись,

Тишину розкраяв довгий зойк .

Скіф відчув , як в серце входять стріли ,

І звалився навзнак на пісок…

Підійшла і сіла коло нього,

Гладила холонуче чоло .

І нічого зовсім неземного

У її зіницях не було.

Жінкою б вона за ним ходила ,

Ставила на ватру казани.

Скіфенят йому понародила б

Та й чекала , як усі , з війни…

Чом же він поглянув – і загинув?-

А щоб на чуже не посягав!

Бо таки була вона Богиня.

Людям – людське .Богове – богам.

(прочитавши вірш , учениця називає рядки , які її вразили , і пояснює чому.)

Учитель . Скіфи були воїнами. І зображення биту часто зустрічається на речах , знайдених в курганах. Про гідність і благородство скіфських воїнів ідеться у вірші «Сцена бою на золотому скіфському гребені».

Вірш читає Думініка Віталій.

Сцена бою на золотому скіфському гребені

Є.В.Черненку

Краще смерть , та смерть у славі ,

Ніж безславних днів ганьба.

Шота Руставелі

Мій кінь упав , і ворог наді мною,-

Ні щит не захистить вже , ні кинджал.

Вчорашній друг , підкравшись стороною,

Ціну своїй любові показав.

Злилося все у скреготі сталевім ,

До неба зойк стає на толоці,

Від жаху поховались навіть леви ,

Зіщулившись до розмірів зайців .

Століття промайнули , чи година ?-

Не буде ні століть вже , ні годин,

Ми полягли , не ставши на коліна ,

І ось іду на ворога один.

І він уже заніс холодне жало ,

Та перш , ніж в серце вцілити мені ,

Хай сп’є і він жаги мого кинджала ,

Криваво захрипівши на коні.

За ним спішить розлючена підмога ,

Мені привіт готує з-під щита .

А я один . Та ще зіниця бога.

Та ще моя священна правота.

Борис Миколайович відчував чужий біль , мав романтичну уяву і філософське осмислення буття. В 1964 році на Нікопольщині біля царського кургану Страшна Могила почалися розкопки невеликого насипу . Це було причастя Бориса Миколайовича до археології . Після важкої роботи (працювали всю ніч) розчищення могили закінчили. У гробниці лежало двоє - вельможний скіф і в його ногах молода дружина. Борису Миколайовичу пригадалося стародавнє , як сон , скіфське ім’я Опія. Роботи вистачило ще на день . Борис Миколайович був дуже втомлений . Але побачене в могилі не давало спокою, біль жінки , яка не хотіла вмирати , відчув фізично , розбурхана уява намалювала фантастичну картину.

(Читає напам’ять уривок із книги «Скіфський степ»( с.112-115) учениця Новіцька Юлія.

«…А опівночі до мене прийшла вона .

Опіє! Чого ти прийшла?

Я сидів на соломі , скинутій вчора на схилі могили , і вдивлявся в зоряну далечь.

Опія йшла легкою ходою , простягши до мене тремтливі руки . Довге чорне її вбрання розмежовували золоті оздоби , широкі рукава вільно спадали з рук .

Мармурове обличчя дівчини було осяяне голубим мерехтінням зірок.

Холодний піт побіг у мене за коміром . Я хотів закричати ,але голосу ,як уві сні не було . Очі Опії світилися невимовною тугою .

- Хіба ти не кликав мене ?- запитала вона , зупиняючись , і ніжні куточки губ її ледь ворухнулися від невеселої усмішки.- Я прийшла нагадати тобі про вічність … Бачиш , упала зірка? Так само вони падали тут завжди . Ми все це помічали і розуміли . А ви вважаєте нас чомусь дикунами … Подивись у мої очі і скажи – хіба це очі дикунки ?

Вона підійшла до мене впритул і поклала мені на чоло свої льодяні долоні. Тепер я бачив тільки носки маленьких черевичків і чув калатання власного серця.

- Біля цієї ями мені накинули наголову чорну хустку і задушили .Мені так не хотілося вмирати ! Ти зрозумів це?

- Так!

- Я любила їздити по степу , варити м’ясо , мережити сорочки , співати біля нічної ватри наших сумних пісень…

- Ти не могла не вмирати ?

- Не могла.

- Ти кохала його?

- Я йому належала.

- А коли б ти не захотіла?

- Нас про це не питали .

- А коли б ти не була такою гарною?

- Мене б убили злидні або вороги.

- То ж хіба немає на цьому світі ніякого іншого шляху ?- майже крикнув я.

Ледь помітне тремтіння руки Опії видало , що вона знову посміхнулася .

- Хлопчику мій, - сказала вона , і мені стало страшно – чого вона мене так називає? Але я швидко зрозумів , що вона мала на це право .- Хлопчику мій, чи ж може бути на цьому світі щось вище , аніж світити людям? Хіба не спила я гіркого трунку свого життя до кінця? Хіба не хочеться тобі стати стократ чистішим над моєю могилою? Якого ж тобі іще шляху?

- Я кажу про боротьбу.

- Хлопчику мій, - знову сказала Опія .- Хлопчику мій , я жила. А жити – це набагато більше ,ніж просто боротися.

- У чому ж тоді полягає та вічність , про яку ти нагадувала мені?

- У тому , щоб все пам’ятати .

- Пам’ятати і терпіти ?

- Пам’ятати й вмирати свідомим того , що все , що залежало від тебе на землі , тобою зроблено.

Я підняв голову і подивився Опії в лице . Вона силкувалася посміхнутися , але блакитні очі її були повні сліз , чутливі вуста тремтіли.

Мені прийшло бажання зірватися раптом на ноги , схопити руки Опії у свої і сказати , як я чекав її , як вона мені дорога. Спокійним похитуванням голови вона зупинила мене . Коли ж я знову звів очі , Опія йшла вже геть , відходила у тремтливу пітьму, бузкові сутінки ночі , і там , де сліди її губилися на росі , біля самого обрію , підносився над землею і розвертався у небі розмитий Чумацький Шлях – біла дорога вічності…»

Учитель . Діти , у мене в руках символічна «квітка надій». Зараз я її вам передам , і ви, коротко висловлюючи свої думки одне одному , скажете, то яке ж призначення людини на землі ? У чому ж сенс життя ?(учні розмірковують над цими питаннями і дають відповіді). Запишіть ці слова у зошити і запам’ятайте назавжди.

Фізкультхвилинка

Ми великою Скіфією йшли , йшли , йшли.

До могили-кургану дійшли .

Потім дружно розкопали –

Пектораль знайшли.

Ось і гребінь , ось і келих ,

Ще й монети в казані .

Акінаки , скіфський лук

Та прикраси золоті .

Обряд побратимства ну-мо шанувати ,

У могутніх предків будемо приклад брати!

Учитель. Від скіфських царів залишилися царські кургани – могили семиметрової висоти , пограбовані в давнину або розкопані не так давно .У Бориса Миколайовича ці величні листи у вічність викликали особливі асоціації , притаманні чутливій , непересічній особистості.

До вашої уваги вірш «Я скіфський цар» читає сам Борис Миколайович.

(перегляд відео)

Які думки виникли у вас після прослуховування цієї поезії?

(Відповіді дітей)

Учитель . 21 червня 1971 року о 14 год.30 хв. Борис Миколайович , розчищаючи долівку підземелля Товстої могили , знайшов річ , яка стала знахідкою століття – золоту царську пектораль . Це була річ небачена . Все її поле поділено на три місяцеподібні яруси . Увесь витвір виготовлений із золота 958 проби . У центрі нижнього ярусу три сцени боротьби коня з двома грифонами . На середньому ярусу – буяння рослин . Верхній ярус заповнений фігурками двох скіфів і тварин.

Борис Миколайович написав триптих «Золота симфонія пекторалі». Про кожен ярус окремий вірш .

Про нижній ярус читає вірш Мальченко Володимир.

Золота симфонія пекторалі

Грім стихав за долиною,
Зашерхав на глині.
Окрай балки Хоминої
Паслись коні гливі.

Де не візьмуться - грифони!
Впали, ніби кара!
Та й накинулись на коней ,—
Що не кінь, то й пара.

Б’ють крильми — жалю немає!
Ще й ревуть жахливо.
Що один хребет ламає,
Другий б’є в загривок.

Згасло сонце. Морок ночі
Все навкруг поглинув.
Наче сливи, кінські очі
Падали у глину.

А за північ над степами
Зайнялося світло:
У яру між черепами
Папороть заквітла.

Учитель . Робота з тлумачним словником. З’ясовуємо лексичне значення слова « гливий» . Гливий- кінь сіро – жовтої або чорно-жовтої масті.

Вірш про середній ярус « Світе мій щирий…» читає Юсків Олена.

Світе мій щирий, який ти чистий!
Світе прозорий, який ти гожий!
Хочеться ноги в росу вмочити
І цілувати ув очі рожі.

Світе мій дивний, світе казковий! —
Від повноти аж вгинається обрій.
Чи, може, кінь загубив підкову,
Чи світить місяць к годині добрій.

Буйно огудина переплелася.
Квіти медами течуть із огудини.
Світе, оспіваний перепелами,
Жайвором, горлицями, сорокопудами,

Сяй і слався, наш добрий світе,
Небо своє прихили над нами!
Ми твої паростки, ми твої діти,—
Будьмо ж не пасинками, а синами!

Про верхній ярус вірш читає Чебан Вікторія.

Облишмо чвари: настає наш час.
Закличмо тільки Гестію у свідки.
Сьогодні найсміливіший із нас
Піде шукати папороті квітку.

Хай це вбрання із білого руна
Йому в дорозі буде як молитва.
В грифонах даль, і виє звірина,
А треба йти, бо світу треба світла.

Ревтиме вій, манитиме мана,
Ще й рідний брат гостритиме сокиру.
Постануть стіни і рови без дна,—
Та треба йти, бо людям треба миру.

І раптом він до квітки не дійде,
Знеможе, схибить, звабиться, жахнеться,
Шекспір своїх сонетів не складе,
Й Гагарін із орбіти не всміхнеться.

Готуйте ж сир, шпаку і кумис!
Готуйте душі про добу новітню!
Нехай легким обранцю буде спис,
Він все пройде і принесе ту квітку,—

І зійде сонце! І відступить ніч.
І дощ напоїть землю неполиту.
І птиці розлетяться в усібіч,
Любов і мир повідуючи світу.

Учитель. Своє призначення на землі Борис Миколайович виконав – він знайшов золоту царську пектораль . Бо знайти її судилося саме йому . В цьому був сенс його життя . І він тяжко помирав усвідомлюючи , що все на землі , що від нього залежало , ним зроблено . Його місію було повністю виконано: пектораль подаровано людству , в історичній науці та нашій свідомості утвердилися знання про глибоке коріння українського народу , про наших предків часів Великої Скіфії.

Про свою закоханість у життя , у степ , про одвічну загадку буття говорить Борис Миколайович у поезії «Світає , і небо поволі згаса…»

Вірш читає Прокопенко Ольга.

Світає, і небо поволі згаса.
Круг місяця тоншає срібний серпанок.
Не знаю, в степу спалахнула роса
Чи синьо засяяли очі скіф’янок.

Ще мак над могилою криком горів,
І слався туман, ніби саван печальний.
Мов білі черниці, при світлі зорі
Хилились в молитві мальовані мальви.

Що ти для мене готуєш, мій дню?
Чим розплачуся за зустріч з тобою?
Золотом скіфським? Двигтінням вогню?
Чи долею, може? Чи, може, – собою?

Учитель. Ви прочитали вірші і назвали рядки , які вас зачепили . Ці рядки не випадково запали вам у душу . Колись, вже в дорослому житті вони спливуть у вашій пам’яті , коли ви потрапите у складну життєву ситуацію , і допоможуть комусь прийняти правильне рішення , комусь зробити правильний вибір, комусь нададуть впевненості , когось змусять замислитися. І тоді ви відчуєте духовну підтримку поета , який розгадав загадку життя.

Робота в парах . Скласти сенкан про Бориса Мозолевського (1ряд- як про поета , 2 ряд – як про археолога , 3 ряд – як про громадського діяча).

Мозолевський

Талановитий , багатогранний

Роздумує ,осмислює , розкопує

Працює над дослідженням скіфських курганів

Археолог

Мозолевський

Сумлінний , закоханий

Розкриває , мріє , досліджує

Йде до омріяної мети

Поет

IV.Підсумок уроку.

А зараз за допомогою квіток ви висловите своє враження від уроку на галявині вражень (червона квітка – сподобався урок , жовта – сподобався , але є деякі зауваження , хмарка над деревом мудрості – якщо урок не сподобався ).

Метод «Мікрофон».

Сьогодні на уроці я дізнався…

зрозумів…

роздумував…

V.Домашнє завдання . Написати твір- роздум за поезією Б.Мозолевського « Чи може бути на цьому світі щось вище , аніж світити людям?»

Конспект уроку з позакласного читання сучасної української літератури у 5 класі із використанням інноваційних та інформаційних технологій

Тема. Марина Павленко « Домовичок з палітрою».

Мета: ознайомити учнів 5-ого класу із дитячою сучасною українською прозою, зокрема із творчістю Марини Павленко; розглянути повість-казку «Домовичок з палітрою»; на матеріалі твору розкрити проблему дружби та бережливого ставлення до речей; розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення; навички аналізу твору та розв’язування проблемних питань, прагнення до самовиховання; формувати вміння давати власну оцінку прочитаному; виховувати любов до книги.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Епіграф:

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку.

Книга рятує душу від здерев'яніння.
Тарас Шевченко.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Продзвенів уже дзвінок

Починається урок

З Божої ласки,з маминої казки,

З гомінких пісень

Добрий день вам, любі діти,

Добрий день!

II. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

- Споконвіків книжка була нашим добрим другом, який завжди підкаже, заспокоїть, навіє приємні спогади, занурить у світ дитинства. Про що сучасна дитяча проза? Чи треба її читати? Давайте сьогодні довіримося пильному, спостережливому оку художників слова й подивимося на себе очима митців. Так, саме вони підмічають те важливе в нашому житті, на що ми у свій час не звернули уваги. Тож, уперед у світ дитинства.

III. Оголошення теми та завдань уроку.

- Ми сьогодні дізнаємося про творчість сучасної письменниці Марини Павленко , розглянемо повість-казку «Домовичок з палітрою», розкриємо проблеми твору, проаналізуємо, як змінюються головні герої після подій, що з ними відбулися; познайомимося з новими книжками сучасної української дитячої прози, які вийшли у видавництві «Грані-Т».

ІV. Сприймання та осмислення навчального матеріалу..

1.Ознайомлення з сучасною дитячою прозою

Учитель.

А які твори сучасної дитячої прози ви читали?

- До нас прийшли рекламні агенти, які з метою популяризації кращих творів сучасної дитячої прози видавництва «Грані – Т» підготували для вас короткий огляд їхніх видань для дітей. ( Виступи рекламних агентів).

Рекламні агенти .

- Українська книга – це невичерпне джерело натхнення, патріотизму, вона виховує любов і пошану до рідного слова. Тож пропонуємо вашій увазі цікаві та повчальні твори сучасних дитячих письменників.

1. Дивовижні історії про хитрулю й вередулю, а водночас про надзвичайно милу й винахідливу дівчинку Даринку, які створила для вас письменниця Тетяна Щербаченко, не залишать байдужими не лише дівчаток, а й хлопчиків (не кажучи вже про батьків) ви прочитаєте в книзі Тетяни Щербаченко.

2. Картопля, яку ти давно звик бачити в різних стравах, раптом перетворилась на унікальну – вона, бачте, понад усе любить розмірковувати про життя.

Каналізаційний Люк, життєве кредо якого – кругла постійність, заздрить птахам, бо вони вміють літати. А сорокарічний Бук, постійно сонний і неуважний, манерою спілкування обрав економію слів. Ось такий дивний світ, у якому живуть герої книги «Унікальна Картоплина» Галини Павлишин.

3. Ви впевнені, що всі дракони вимерли ще за лицарських часів, або ж ви вважаєте, що їх взагалі ніколи не існувало? Помиляєтеся!

На краю Заповітної галявини живе дуже симпатичний Дракон, схожий на величезного барвистого метелика. Споживає він винятково місячне сяйво і надзвичайно популярний у жінок, які до нестями в нього закохані.
Сам Дракон мав нещастя закохатися в жадібну і примхливу Принцесу, яка ніскілечки його не кохала і примушувала виконувати всі її безглузді забаганки.
На кого перетворюються злі принцеси, які не можуть зрозуміти силу справжнього почуття – маєте змогу дізнатися про це з книги Валєрія Кукліна «Місячний Дракон».

4. Трапляються пригоди, які складно пояснити, але від того вони ще більше захоплюють. Такими пригодами сповнена книга Катерини Лебедєвої «Птаха Корабель».

Герої цієї незвичайної історії цікавіші і загадковіші від інших. От як Птаха Корабель. Хто він? Корабель, що ширяє у небі, чи птах, який плаває безкраїм морем? Так одразу і не пояснити. Тож відкривай швидше першу сторінку і поринай у світ загадкового.

5. Справжня різдвяна казка від Оксани Лущевської «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки»

Коли б іще ставатися усіляким дивам, як не на Різдво? А коли ви святкуєте Різдво в далекому, заметеному снігом селі, слідуючи віковічним традиціям, то будьте певні: щось неймовірне обов’язково станеться.

Ляля разом із своїми друзями вирішує розгадати таємницю старовинної скриньки і дивних створінь – химериків. Задля цього вони вирушають у небезпечну подорож…

6. Познайомтеся з новою гранню таланту – творами для дітей – відомого поета, прозаїка й сценариста Олеся Ільченка.

Не кожного дня можна зустріти просто посеред вулиці Незнайомця з паралельного світу. Саме з цього і почалися пригоди Влада та Оленки, головних героїв книги «Таємниця старої обсерваторії»

Виявляється, якщо відгукнутися на прохання іншої людини, по-справжньому захотіти їй допомогти, можна побачити неймовірні дива. Діти зрозуміли, що в будь-якому вимірі треба бути кмітливим, терплячим, а головне – приязним.

2. Презентація «Ознайомлення із життям та творчістю Марини Павленко»

Учитель.

- Пропоную знайомство із творчістю Марини Павленко провести за підготовленою презентацією .(Учні – екскурсоводи проводять презентацію).

Учитель.

Ви прослухали інформацію про життєвий та творчий шлях сучасної української письменниці. Хто ж вона ,Марина Павленко? Надати відповідь , застосовуючи прийом «Доміно».

Учитель.

- Дякуємо екскурсоводам та рекламним агентам за змістовну інформацію.

3 .Опрацювання повісті-казки Марини Павленко « Домовичок з палітрою».

Учитель

- Ми знову повертаємося до творчості Марини Павленко. Удома ви читали повість- казку «Домовичок з палітрою».

1 Повідомлення про домовичка . .Хто це?( Інформація заздалегідь підготовлена учнем ).

2.Теорія літератури : казка , повість , автобіографічний твір.

3. Бесіда за прочитаним.

- Назвіть головних героїв твору Марини Павленко «Домовичок з палітрою».

- Зі скількох розділів складається твір?

Опрацювання розділу « Домовичків секрет»

Переказати зміст цього розділу. Прийом «Ланцюжковий переказ цікавих епізодів»

Які ви помітили прислів’я та приказки ? Виписати їх .Чого вони навчають?

Що повчального є в цьому розділі?

Опрацювання розділу « Історія про відьомські груші».

Розказати , яка історія трапилася з Даринкою , Наталкою та Домовичком.

Чого вчить ця історія ?( Не треба робити наклеп на людей).

Опрацювання розділу « Війна і мир».

Переказ цікавих епізодів .

Над чим змушує задуматися цей розділ ?

Хто є друг?

Поясніть зміст прислів’я «Дружба – найбільший скарб».

4. Робота у малих групах.

Учитель

- Тож давайте з’ясуємо, як саме вплинули ситуації , в які потрапляли Даринка та Наталка , на їх характер .

Попрацюємо в групах.

І група.

Охарактеризувати образи дівчаток до знайомства з Домовичком.

ІІ група.

Дослідити, як поступово змінюються дівчатка , коли вони починають товаришувати з Домовичком.

ІІІ група.

Охарактеризувати, якими постають перед нами головні героїні наприкінці твору?

ІV група.

З’ясувати, як висвітлюється у творі проблема дружби .

V група

З’ясувати , чи потрібно робити добрі справи? Навести приклади із твору.

(Доповідачі звітують про дослідження своїх груп. Члени інших груп уразі необхідності доповнюють відповіді).

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу.

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

«Над чим спонукає замислитися повість – казка Марини Павленко «Домовичок з палітрою»?

Чого вчить ця книжка?

2. Скласти сенкан « Домовичок»

V. Підбиття підсумків уроку.

1.Оцінювання навчальних досягнень.

2.Заключне слово вчителя.

- Наш урок добігає кінця. Я бажаю вам обов’язково розмірковувати над своєю поведінкою, вчитися самоорганізованості та самоконтролю, а також уміти відповідати за свої вчинки. Я бажаю вам мати справжніх друзів і самим уміти дружити, адже справжні друзі – не ті, хто поруч, а ті, хто залишається біля тебе у скрутну хвилину. Читайте, бо книги роблять наше життя яскравіше і цікавіше, навчають нас бути гарними людьми.

VІ. Домашнє завдання.

Скласти та записати відгук на прочитану книгу сучасної дитячої прози.

Тема. Т.Г.Шевченко . Розповідь про поета , його дитинство . «За сонцем хмаронька пливе».

Мета : поглибити знання учнів про життя Т.Шевченка , звертаючи увагу на дитинство письменника ; проаналізувати ідейно – художній зміст його поетичного програмового твору ; розвивати вміння відтворювати настрої пейзажних поезій , описувати власні відчуття , викликані художнім словом ; читати поетичні твори виразно , визначати у них художні засоби ; виховувати почуття поваги до Т.Шевченка , прекрасного , усвідомлення естетичної насолоди від твору мистецтва .

Тип уроку : засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання : Портрет Т.Шевченка , виставка його книжок , програмовий твір митця в аудіо записі , малюнки письменника , епіграф .

Форми роботи : створення ілюстрацій у парах , технологія «Доміно» , «Сенкан» , «Мікрофон» , «Міні – круглий стіл» , розповідь учителя.

Епіграф до уроку :

Зростає покоління молоде ,

Нові вогні горять на небокраї ,

Та в далеч з наймолодшими іде ,

Пророк Зорі , що Землю всю осяє .

М.Рильський

Хід уроку

I .Організаційний момент .

Вступне слово вчителя .

Сьогодні у вас , учні , урок незвичайний

Учитель знайомий й багато гостей .

Та прошу вас , друзі , в процесі навчання

Уважними бути урок весь оцей .

II.Визначення емоційної готовності учнів .

Обмін побажаннями у парах ( «Побажай мені удачі» ) .

Діти , подивіться один на одного , посміхніться , побажайте один одному успіху на сьогоднішньому уроці .

III . Повідомлення Теми , мети уроку .

Зачитується епіграф . Діти , про кого ці прекрасні слова ?

IV .Основний зміст уроку.

Лунає в аудіо записі ( тихенько )пісня « Дими мої , думи мої …» , а вчитель декламує поетичні рядки :

Над крутими Дніпра берегами ,

Де схилилась Чернеча гора ,

Де Дніпро розмовляє з вітрами ,

Там могила співця – Кобзаря .

А до неї щочас безупинно

Люди йдуть із любов’ю в серцях ,

І летить , наче ключ журавлинний ,

Вільна пісня поета – співця .

2. Слово вчителя .

Т.Г.Шевченко – гордість українського народу , його велич і слава . Своєю творчістю він заслужив всенародну шану . Ця людина , діти , знана в усіх куточках світу , а твори його відомі кожному серцю . Зверніть , будь ласка , увагу на дошку . Перед вами – портрет благородного , мудрого захисника рідного народу . Подивіться уважно . Погляд спрямований твердо вперед . У глибині очей причаївся ледь помітний смуток , адже поет уболівав за долю свого народу . На цьому уроці ви розпочинаєте знайомитись з людиною , життя якої є великим подвигом .

3. А зараз « Хвилинка ерудита» .

- Про які цікаві факти з життя Тараса Шевченко ви дізналися .

(Повідомлення учнів).

4.А всьому класі буде завдання прослухати повідомлення і скласти «Доміно» : «Хто ж він , Т.Г.Шевченко ?»

5. Діти , зверніть увагу на книжкову виставку митця . У мене в руках Шевченків «Кобзар» . Дивишся на нього , мимовільно спадає на думку , яке довголітнє і прекрасне у нього життя – 172 роки . Цю безсмертну книгу читали ще сучасники Тараса Григоровича , далі їх діти , онуки , правнуки …Сьогодні ж в «Кобзар» вчитуєтеся ви , діти XXIстоліття . «Кобзар» - це книга «Правди» , дорога всім поколінням . Як ви гадаєте , чому Тарас Григорович назвав цю збірку поезій «Кобзар» . «Відповіді учнів» .(Кобзар – український народний співець , що супроводить свій спів грою на кобзі).

6.Опрацювання поезії Т.Шевченка « За сонцем хмаронька пливе».

Історія написання . 1848 р. Т.Шевченко працював в науковій експедиції О.І.Бутакова , якій було доручено дослідження Аральського моря . Керівник експедиції домігся , щоб Тарасу Григоровичу , солдату Оренбурга , було дозволено взяти участь у науковому вивченні Аральського моря .Т.Шевченко змалював береги моря й різноманітні пейзажі .

Але на думку про рідний край , красу його природи не залишали митця . Він повсякчас згадував Україну і сумував за нею . Так і виникла поезія митця « За сонцем хмаронька пливе» .

Давайте прослухаємо твір в аудіо записі .

- Діти , яка тема цієї поезії ? (Образне відтворення вечірньої пори , смутку ліричного героя через темінь і очікування світанку .

- Ідея : Висловлення співчуття поету , який сумує за рідним краєм під час перебування в засланні .

- Основна думку: де б людина не перебувала , вона завжди згадує про рідний край , вболіває за його долю .

- Жанр : пейзажна лірика .

« Міні – круглий стіл»

1.Яким настроєм пройнята ця поезія ?

2. Що свідчить про вечірню пору в поезії ?Підведіть вашу думку словами з тексту .

3. Чим пояснити протиставлення хмароньки з сонцем і туманом ?

Попрацюємо в парах (художні особливості твору ) .

1 ряд – знайти епітети у поезії ( червоні поли , рожева пелена , малая година , хмаронька рожева , туман сивий , тьма німа ).

2 ряд – порівняння ( мов мати дитину , неначе ворог , мов матері діти) .

3 ряд – метафори ( хмаронька пливе , поли розстилає , туман закриває море , розстилає туман , сонце спатоньки зове , серце одпочиває , серце заговорить).

Робота у парах

1 ряд – «Майстри слова».(Виразне читання поезії).

3 ряд – «Юні художники». ( Намалюйте ілюстрацію до поезії).

3 ряд – «Юні фольклористи». ( Зі слів складіть і запишіть прислів’я :

-Мучили Шевченка , карали та духу його не зламали .

-Щоб народу служити , треба так , як Шевченко жити .

-Тарасів «Кобзар» - народу великий дар .

7.Складіть сенкан « Тарас Шевченко»

Геніальний , талановитий

Пише , малює , роздумує

Він – борець за волю народу

Поет

V. Рефлексія та оцінювання .

«Мікрофон» : « Я поважаю і шаную Т.Шевченка за …»

Вірш

Не малюйте Шевченка плебеєм ,

У кріпацькій пошарпаній свиті -

Я в нім бачу лише Прометея ,

У одежі , із сонця відлитій .

Не малюйте Шевченка солдатом ,

Не малюйте – він слухався долі.

Мій Шевченко завжди був крилатим ,

Мій Шевченко завжди був на волі !

Не малюйте поета в печалі ,

Бо він світоч і щастя народу .

Став пісок золотим в Кос- Аралі,

Де ступав він у роки негоди !

І тепер наш Тарас в кожній хаті .

З нами словом живим розмовляє ,

Є в Шевченка народження дата ,

Дати смерті в Шевченка немає !

VI.Домашнє завдання .

1.Вивчити напам’ять вірш Т.Шевченка « За сонцем хмаронька пливе».

2.Знати зміст твору митця « Садок вишневий коло хати» , виписати у зошит художні засоби , використані в поезії .

Урок мужності , присвячений вшануванню учасників АТО на Сході України « Хоробрі Серця»

Учитель

Вітаємо вас на нашому заході , присвяченому воїнам , які воюють , воювали і полягли на сході України , захищаючи нашу землю.

Учень

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай ,

Рідніша їм своя пустиня ,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини .

А нас людей без Батьківщини.

Учень

Промовляють знов і знов калина

І ясні зорі в тихім плині вод :

« Це твоя країна Україна ,

Не просто край – країна і народ» .

Кличуть вічно далі тополині ,

Постають простори не чужі .

Тут живи – це все твої святині ,

Ти їх борони і бережи .

Хай нас віщий голос нині будить ,

У благословенній цій порі .

Ми , як люди , вийдемо на люди ,

На високий станемо поріг .

Поведе усіх нас не гординя ,

Але гордість , гідність - як усіх .

Ми живем в країні Україні –

Доля це , а доля – то не гріх .

Не шукай же щастя по чужинах ,

Тут молись на правду і добро .

Це – твоя країна – Україна ,

Ні , не край – країна і народ .

Учитель . 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим , що у буремні 90 –і , Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів , пов’язаних з війною , тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій . Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова « Слава Україні - Героям слава» , а тепер ці слова набули нового змісту .

На разі вже точно зрозуміло , кому ці слова адресовані , і ні в кого не має сумнівів , що ці герої – хлопці , що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України , лікарі , які в мирний час повертають поранених з АТО з того світу , волонтери , на плечах яких тримається наша армія.

Учень .Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням. Це вже віддання шани найкращим , котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини , а також є засвідчення справжнього патріотичного подвигу .

Учень . Коли перед очима кадри з новин , фото поранених та загиблих героїв , дивлячись їм у вічі , ми розуміємо , що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами гімну , це стало станом душі .

v Перегляд відеоролика «Солов’ї для українських солдат»

Учитель . В результаті бойових дій в Україні загинули більше 4000 людей ( і це лише офіційні дані про тих , кого вдалося ідентифікувати та захоронити) , в тому числі 28 дітей . Поранення отримало 7640 людей . Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас !

Учень . Пливуть гроби по морю , як човни –

По морю рук , по морю сліз і гніву .

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву .

Так ніби в жилах завмирає кров ,

А потім б’є у скроні голос крові

За тих , хто тихо жив , а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм .

Пливуть човни , гойдає кожну лодь

Людська долоня , тепла і тремтяча ,

Човнами править втішений Господь ,

А серце розривається і плаче .

І кожна мати плаче , і плаче

Їй кожна рана у чужого сина .

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ним плаче Україна .

Нехай же вам , герої , віддає

Святий Петро ключі від того раю ,

Де убієнний ангелом стає ,

Бо він герой . Герої не вмирають.

Герої не вмирають . Просто йдуть

Із поля бою – в небо . В лицарі – зі смерті .

Пливуть човни . Пливуть човни . Пливуть…

Героям слава – вписано у серці .

Учень . Плаче Україна гіркими сльозами ,

Ллється по землі кров людська свята .

За свободу й волю люди помирають ,

За ту Україну , що у нас одна .

v Перегляд відео «Загиблим в Україні присвячується …»»Білі лебеді у небесах»

v Учитель. Ця пісня крик душі від болю і від війни . Схід і Захід , Північ і Південь …це все Україна . Одна . Єдина Держава , яку так нещадно шматують … Ми за мир у Всій Україні !!!!!

Учень . Незалежність – слово пророче . Світить воно Україні крізь морок віків , воєнні дими , темінь неволі і пелену сліз , як посмішка дитини , що одного щасливого дня засяє світові крізь сльози .

Учень . Незалежність – слово тихе , а громом гримить із сивих століть , і пробиває тюремні мури , і не дає заснути дні сущому . Не одне покоління кращих синів і дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки - України заради її спокою , її мирного існування , її свободи і незалежності .

Учень . У ці нелегкі для нашої країни часи українці проявляють чудеса хоробрості , відданості своїй Батьківщині , відстоюючи її інтереси . Сотні громадян України уже віддали своє життя , захищаючи рідну землю .

Учень . Небувалий прояв патріотизму охопив усю країну . Ми пишаємося , що наша молодь надзвичайно патріотична і доводить це своїми щоденними справами .

Учень . Але нашу Батьківщину , нашу Україну зламати не можна . Як птах фенікс вона відроджується з попелу , стає міцнішою , сильнішою . Хочу навести слова одного з політичних аналітиків ООН : «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію , патріотизм на високому рівні , згуртовану націю , а Росія лише безіменні могили».

Учень . Серед захисників , героїв нашої держави є багато наших односельців:

v Перегляд відео « Я наказую тобі жити ! Присвячується воїнам АТО! »

Учень . Вклонімося мужності героїв – українців і душею засвітімось праведно , як на сповіді .

Учень .Вклонімося перед матір’ю – Україною і помолімось як Матері Божій.

Учень . Не розчаровуйсь в Україні ,

А зрозумій її печаль .

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай .

Не розчаровуйсь в Україні ,

Вона свята , а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини .

Не розчаровуйсь в Україні ,

Ідеї волі певним будь ,

Бо тільки той є справжнім сином ,

Хто вміє неньку захистить .

Не розчаровуйсь в Україні ,

Вір , що мине важка пора ,

Розквітне пишний цвіт калини ,

В садах достатку і добра .

Учні ( разом)

Хай живе Україна !!!!!!!!!!!Слава Україні – Героям слава !!!!!!!!!!!!!!

Тема: ЛІРИКА ЛЕСІ УКРАЇНКИ. «CONTRA SPEM SPERO!» — СВІТОГЛЯДНА ДЕКЛАРАЦІЯ СИЛЬНОЇ ВОЛЬОВОЇ ОСОБИСТОСТІ.

Мета: ознайомити учнів з ліричною поезією «Без надії таки сподіваюсь», спрямувати учнів на сприйняття поезії в єдності змісту й форми; розвивати в учнів поетичне сприйняття світу, навички аналізу поетичних творів; виховувати естетичний смак, прищеплювати любов до поезії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: твори Лесі Українки.

ХІД УРОКУ:

І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

На попередньому уроці ми намагалися поринути у світ Лесі Українки через спогади, листи. Якою вона постала у вашій уяві людиною, дочкою, жінкою. Леся Українка — представник шляхетної родини — чарівна жінка — любляча дочка й сестра — сильна духом… У зошитах міститься узалальнювальна таблиця поетичних збірок поетеси. Отже, пригадаймо дати їх виходу.

Літературний диктант

· Назва першого Лесиного вірша.

· Рік виходу першої збірки Лесі Українки.

· 1899 р. вийшла збірка...

· Тематика циклу віршів «Подорож до моря».

· Свої вірші Леся Українка компонувала за… принципом.

· 1902 р. виходить збірка…

· Тематикою циклу віршів «Невольничі пісні» є…

· Крім віршів, Леся Українка писала.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми й мети уроку: Говорячи про постать Лесі Українки, ми, в першу чергу, наголошуємо, що вона — вірна дочка свого народу. А підставою твердження є її громаянська лірика: пристрасна, гнівна, елегійна й світла одночасно.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Слово вчителя: І. Франко, характеризуючи поезії Лесі Українки, писав, що поетеса росла дуже швидко. Якщо до цього часу «вона любувалася природою, витала в сфері якихсь абстрактних людських відносин і абстрактного патріотизму, відтепер вона почне пильніше придивлятися дійсному життю і тим реальним відносинам людської суспільності, на яких виростає і щоденне горе, і великі ідеальні змагання до свободи і рівності». Наскільки Леся Українка палко любила свій народ, свій рідний край, наскільки уже в юності задумувалась над шляхами його історії, намагаючись взаємозв’язати минуле, сучасне, майбутнє, визначити місце людини у вирі переплетінь народних доль на історичних шляхах, свідчить одна з найсуб’єктивніших поезій цієї збірки «Contra spem spero!». Написаний 2 травня 1890 року, час надзвичайного загострення її хвороби, вірш звучить як гімн боротьбі за життя, за світло, за добро, вражає викінченістю, стрункістю форми, конкретністю думки, висловленої точно й афористично. Скільки щирості, життєвого вогню, любові до життя містить кожне слово!

Виразне читання поезії «Contra spem spero!»

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть - і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей -

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

2. Робота в группах: 1-ша група. Досліджує ідейно-тематичний зміст вірша.

2-га група. Досліджує строфічну будову вірша і їх образисимволи строф.

3-тя група. Досліджує художні засоби вірша.

4-та група. Віршова форма твору.

Узагальнення: Провідною думкою поезії є вболівання за долю рідного народу, заперечення пасивного співчуття стражданням народу. Героїня вірша, поставивши питання про місце особистості в суспільному житті, відкидає думку про жалі й голосіння. Хмари осінні, лихо, кора льодова, тьма сприймаються як символи не лише особистого лиха, а передусім всенародного, вселюдного, породженого суспільними умовами.

Уже в цьому вірші зачинається мотив, який, розвиваючись, пройде через усю творчість письменниці: людина стає сильною, коли збагне свій обов’язок, моральну відповідальність перед народом. Юна поетеса свій обов’язок вбачає в тому, щоб «сіять квітки на морозі», поливати їх гіркими сльозами доти, доки не розтане лід гніту і зла і не зійдуть квіти добра і щастя. Вона буде «на гору круту крем’яную» камінь важкий піднімати з веселою піснею на устах, буде шукати «зірку провідну, ясну владарку темних ночей»— і все це заради щастя вітчизни, людей. Вірш побудований на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови. У першій строфі цього вірша накреслена тема — поетеса жене геть жалі, які ввірвалися в молоде життя:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Наступні сім строф утверджують волю до боротьби. Прийом поетичної градації (наростання настрою) дає можливість у кожній строфі вдаватися до нового підтвердження непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись», «на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки», «я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать», «я не дам свому серденьку спати». Остання строфа узагальнює настрій, увиразнює ідею, які послідовно розвивалися протягом усього твору:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Оптимізм ліричної героїні підкреслюється за допомогою епітетів. Щоб надати їм більшої значущості, авторка ставить їх у постпозицію відповідно до означуваного слова: «хмари осінні», «весна золота», «думи сумні», «сльози гіркі», «кора льодовая, міцна» та ін. Упевненості в діях ліричного героя надає внутрістрофічна анафора «буду сіять». Вірш написаний анапестом, має перехресне римування й чоловічу риму.

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу: Лесю Українку, використовуючи перифраз, називають дочкою Прометея.

- Створіть образ сильної вольової особистості героїні - Лесі Українки.

V. Висновок: А якою ви уявляєте Лесю Українку як поета: Леся Українка — свідома громадянка-українка — борець за свій народ — трибун свого народу — …

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів:

VІІ. Домашнє завдання: Опрацювати статтю підручника; вивчити вірш «Contra spem spero!» напам’ять; аналізувати громадянську лірику поетеси.

Уроки української літератури

III . Повідомлення Теми , мети уроку .

Комментариев нет: